Головна Аналітика Колективні переговори та відповідальність за порушення колективного договору

Колективні переговори та відповідальність за порушення колективного договору
Середа, 16 лютого 2011, 20:41

Колективний договір. Переговори / Укладення / ВідповідальністьПорядок розробки, узгодження та укладення колективного договору регламентується Законом України «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон). 

У процедурі укладення колективного договору колективні переговори є другим етапом. Першим етапом є прийняття рішення однієї зі сторін колективного договору про необхідність укладення колективного договору на підприємстві та розробка проекту колективного договору. Прямої вказівки в Законі на наявність і зміст першого етапу немає, проте він вимальовується на основі норм статей 4, 10 Закону. Так, стаття 4 Закону визначає, хто має право на ведення переговорів і укладення колективного договору від імені працівників. При цьому в останніх двох частинах стаття 4 визначає, що у разі недосягнення згоди між представницькими органами працівників з представництва інтересів працівників і щодо колективного договору, загальні збори трудового колективу приймають найбільш прийнятний проект колективного договору і доручають профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами (конференцією) колективний договір від імені трудового колективу. Таким чином, представник працівників отримує схвалений проект колективного договору і доручення провести переговори. Фактично це означає закінчення першого етапу, який фіналізується прийняттям зазначеного вище доручення. У свою чергу, ст. 10 Закону однозначно встановлює, що укладенню колективного договору передують колективні переговори, вказуючи цим момент закінчення етапу колективних переговорів.

На практиці процес переговорів починається набагато раніше. Сторони починають збір інформації, формування своїх пропозицій щодо змісту колективного договору, підготовку проектів договорів ще до висунення уповноважених представників

Сам процес колективних переговорів достатньо чітко регламентується ст. 10 Закону. Так, передбачається два варіанти початку колективних переговорів:

1. При наявності раніше укладеного колективного договору. Законодавець у цьому випадку передбачив обмеження в терміні початку переговорів - не раніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії існуючого колективного договору або в терміни, обумовлені у вже наявному колективному договорі. Кожна із сторін у цьому випадку письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів, а друга - протягом семи днів повинна розпочати переговори. При цьому законодавець не вказує тут момент початку відліку семиденного терміну. При визначенні цього моменту необхідно враховувати, що за навмисне (тобто умисне) порушення цього семиденного терміну ст. 17 Закону і ст. 411 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Притягнення до відповідальності вимагає обов'язкової наявності умислу у порушника (в тому числі і поінформованості про наявність і початок перебігу цього терміну). Умисел на порушення терміну тут може бути тільки після отримання залученого особою відповідного письмового документа (повідомлення про початок переговорів). Відповідно, початком відліку семиденного терміну є момент (день) фактичного отримання стороною (представником сторони) письмового повідомлення про початок переговорів.

2. Без раніше укладеного колективного договору. У цьому випадку термін ведення переговорів (як і їх початку) визначається сторонами (тобто представником працівників і роботодавцем) і закріплюється в протоколі, які підписують представники сторін.

В обох вищевказаних випадках порядок ведення переговорів визначається сторонами і закріплюється у відповідному протоколі.

Після визначення процедурних моментів сторони створюють робочу комісію, до складу якої включаються представники сторін. Закон не визначає кількість членів цієї комісії і співвідношення представників сторін, однак найбільш доцільним і в теорії, і на практиці є рівне представництво сторін. Кількісний склад комісії може бути визначений сторонами індивідуально в кожному конкретному випадку, виходячи з необхідності й достатності людей для проведення переговорів в оптимальні терміни. Відповідно, при визначенні цієї величини сторони повинні визначити приблизний обсяг майбутньої роботи і терміни проведення переговорів. Розуміння цих критеріїв дає уявлення про необхідну кількість членів комісії.

Наявність сформованої комісії дає всі підстави для проведення безпосередніх переговорів. При цьому законодавець дозволяє робити перерви в ході переговорів, проводити консультації з фахівцями, експертизи, отримувати додаткову інформацію, необхідну для проведення переговорів, прийняття рішень комісією та пошуку компромісів.

Для ефективності, оперативності і повноти роботи комісії законодавець у ч. 7 ст. 10 Закону зобов'язав сторони колективних переговорів надавати комісії всю інформацію за змістом колективного договору. В якості гарантії виконання цього обов'язку ст. 19 Закону і ст. 413 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, відповідно, дисциплінарну і адміністративну відповідальність (штраф від 17 до 85 грн.) винних у ненаданні інформації осіб.

Крім того, діяльність комісії гарантується шляхом встановлення відповідальності за незабезпечення роботи комісії у вигляді штрафу до 170 грн. і дисциплінарної відповідальності аж до звільнення з посади.

У роботі комісії можуть виникати спірні ситуації, коли представники сторін мають різну думка щодо того чи іншого положення майбутнього колективного договору. На цей випадок ст. 11 Закону передбачає порядок вирішення розбіжностей - так звані примирні процедури. Цей порядок (процедури) включає в себе наступні етапи:

Оголошення перерви в роботі комісії для пошуку компромісу.

Складання протоколу розбіжностей, в якому зазначаються остаточно сформульовані пропозиції про заходи, необхідні для усунення цих причин.

Проведення консультацій сторонами і формування примирної комісії. При відсутності згоди в складі примирної комісії сторони звертаються до посередника, обраного сторонами. На цей етап законодавець відводить три дні. Оскільки в Законі не зазначено, які це дні, робочі чи календарні, то за загальним правилом вважається, що це - календарні дні.

Розгляд примирною комісією (або посередником) протоколу розбіжностей і винесення рекомендацій по суті спору. На це Законом відводиться до семи днів.

При недосягненні згоди між сторонами щодо внесення рекомендацій допускається організація і проведення страйків у порядку, закріпленому чинним законодавством України.

Для підтримки своїх вимог уповноважені працівниками органи можуть проводити збори, мітинги, пікетування, демонстрації. Однак це вже крайній метод врегулювання розбіжностей, який, як правило, застосовується тільки в особливо гострих ситуаціях, пов'язаних з найбільш принциповими позиціями колективного договору.

Після врегулювання розбіжностей комісія відновлює свою роботу, готує проект колективного договору і затверджує його своїм рішенням, яке оформляється протоколом.

Прийнятий комісією за результатами переговорів проект колективного договору виноситься на обговорення трудового колективу і на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу.

Загальні збори трудового колективу можуть прийняти одне з двох рішень:

відхилити проект колективного договору (або окремі його положення). Після цього сторони відновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Закон відводить на це до 10 днів. Після цього проект колективного договору в цілому виноситься на розгляд загальних зборів трудового колективу. Закон у цьому випадку розцінює відсутність спорів з інших положень документа як згоду трудового колективу з іншими положеннями колективного договору. Відповідно, необхідності повторно обговорювати окремі положення документу немає.

Прийняти проект колективного договору. У цьому випадку Закон відводить п'ять днів з моменту схвалення на підписання документа уповноваженими представниками сторін. Загальні збори трудового колективу можуть встановити інші строки, що передбачено ч. 3 ст. 13 Закону. На підписання колективної угоди (генеральної, галузевої, регіональної) Закон відводить чітко визначений термін - до 10 днів, які не підлягають зміні сторонами.

Після підписання колективного договору він набирає чинності з дати його підписання або з іншої дати, зазначеної в договорі.

Виконання колективного договору гарантується шляхом встановлення адміністративної (штраф від 850 до 1700 грн.) та дисциплінарної, аж до звільнення, відповідальності (ст. 18 Закону і ст. 41-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Порядок притягнення винних до адміністративної відповідальності визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, а до дисциплінарної - Кодексом законів про працю України. Ініціаторами притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути як сторони колективного договору та їх представники, які можуть звернутися до прокуратури з відповідною заявою, так і безпосередньо прокурор. Протокол прокурора про притягнення до адміністративної відповідальності розглядається судом, який за результатами розгляду протоколу виносить постанову. Постановою визначається винність особи та вид адміністративного стягнення.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності проводиться уповноваженим органом роботодавця за власною ініціативою або за поданням уповноваженого представника працівників. За загальним правилом можливими дисциплінарними стягненнями можуть бути догана або звільнення. Дисциплінарними статутами окремих категорій працівників можуть бути передбачені інші види дисциплінарних стягнень (попередження і т. д.).

Також не виключається і матеріальна відповідальність як однієї, так і іншої сторони колективного договору в разі його невиконання. Це питання ініціюється шляхом подачі цивільного позову. Наявність і розмір матеріальної відповідальності визначається судом за результатами розгляду цього позову.

У випадку грубих порушень не виключений і варіант кримінальної відповідальності, порядок притягнення до якої регламентується кримінально-процесуальним законодавством.

Висновок

У процедурі укладення колективного договору колективні переговори є основоположною позицією. Загальними зборами трудового колективу приймається найбільш прийнятний проект колективного договору і доручається профспілці або іншому уповноваженому трудовим колективом органу, який розробив проект, на його основі провести переговори і укласти затверджений загальними зборами колективний договір від імені трудового колективу. Для ефективності, оперативності і повноти роботи комісії законодавець зобов'язав сторони колективних переговорів надавати комісії всю інформацію за змістом колективного договору. А вже саме виконання колективного договору гарантується шляхом встановлення адміністративної та дисциплінарної, аж до звільнення, відповідальності.

Кирилл Казак

За матеріалами «ЮРИСТ & ЗАКОН»