Головна Аналітика Проблеми заборгованості за житлово-комунальні послуги

Проблеми заборгованості за житлово-комунальні послуги
Субота, 06 серпня 2011, 04:28

Проблеми заборгованості за житлово-комунальні послугиОгляд судової практики

Однією з важливих для нашого суспільства є проблема взаємовідносин споживачів і виконавців житлово-комунальних послуг. Законодавство України чітко регулює взаємовідносини сторін - учасників цього ринку. Їх права та обов'язки закріплені в Законі України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 (далі - Закон). Головним обов'язком виконавця житлово-комунальних послуг є надання їх споживачеві, а останній повинен своєчасно вносити плату за них. Незважаючи на правове регулювання ситуації, між сторонами нерідкі випадки конфліктів. Пов'язано це, в першу чергу, із взаємними звинуваченнями сторін у невиконанні своїх зобов'язань, закріплених у правових нормах.

Основним приводом для претензій, що направляються на адресу виконавців житлово-комунальних послуг, є невдоволення громадян якістю наданих їм послуг. Більшість централізованих систем, за допомогою яких в наших будинках надаються житлово-комунальні послуги, побудовані ще в радянські часи і вже давно виробили експлуатаційний ресурс. Низьке фінансування з бюджету, а також відсутність цілісної та послідовної політики держави в цьому питанні не дозволяють відновити потужності ЖКГ. Як наслідок, помітно погіршується якість житлово-комунальних послуг. Висловлюючи своє природне обурення цим фактом, але не знаючи, як вести себе в подібній ситуації, багато громадян просто перестають платити за житлово-комунальні послуги, що є порушенням правових норм Україні (ст. 525 ЦК України). Виходячи з цього, вважаємо за потрібне пояснити порядок оформлення претензій до виконавців житлово-комунальних послуг.

Якщо споживач отримує неякісні житлово-комунальні послуги (не в повному обсязі або взагалі їх не отримує), він може направити виконавцю таких послуг письмову претензію (ст. 18 Закону). Для цього потрібно звернутися до виконавця і запросити його представників до себе додому для складання акта-претензії, в якому будуть вказані строки, види та показники порушень. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, зазначеного в договорі про надання житлово-комунальних послуг. В силу того, що письмові договори зі споживачами, незважаючи на пряму норму закону, на практиці не завжди передбачають такий термін, протягом якого представники повинні прибути до споживача, тому можна вважати 2-3 дні розумним. 

Після складання акту-претензії у двох примірниках він обов'язково повинен бути підписаний сторонами. У разі неприбуття представника виконавця протягом зазначеного строку або необгрунтованої відмови від підписання акта-претензії акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі житлово-комунальних послуг. Після цього такий акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох днів має вирішити питання про перерахунок платежів за неякісні послуги. Виконавець має право відмовити споживачу в компенсації, якщо він вважає вимоги останнього необгрунтованими (ч. 4 ст. 18 Закону). Спори щодо задоволення претензії вирішуються в судовому порядку.

Деякі юристи вважають, що за відсутності письмового договору про надання послуг ЖКГ права і обов'язки сторін не виникають. Очевидно, що така позиція не зовсім відповідає дійсності. Обов'язок споживача оплачувати отримані комунальні послуги чітко закріплена в ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги". На підтвердження цієї позиції можна навести приклад із судової практики.

Так, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області розглянула апеляційну скаргу ОСОБИ_1 на рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості по комунальним послугам. Свою позицію ОСОБА_1 обгрунтувала тим, що вона не укладала договір про надання комунальних послуг. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, так як протягом декількох років ОСОБА_1 користувалося комунальними послугами. Згідно з чинним на той момент законодавством, ОСОБА_1 могла відмовитися від отримання комунальних послуг, подавши відповідну заяву про відключення від послуги. Але ОСОБА_1 таких дій не здійснила, продовжуючи отримувати комунальні послуги. Такі дії, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, породжують цивільні права та обов'язки сторін. Саме тому колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області своєю Ухвалою від 2 червня 2006 р. відхилила апеляційну скаргу Особи_1. Адже якщо особа споживає житлово-комунальні послуги, між ним і виконавцем цих послуг виникають договірні правовідносини.

У судовій практиці зустрічаються приклади, коли споживачі, незадоволені якістю отримуваних комунальних послуг, проявляють ініціативу і подають позов проти виконавця. Так, Рішенням Київського райсуду Донецька від 27 квітня 2007 р. у справі № 2-1057/07 суд частково задовольнив позов споживача проти виконавця комунальних послуг. Споживач скаржився на те, що, незважаючи на наявність письмового договору з виконавцем, комунальні послуги надаються не в повному обсязі і при цьому не проводиться перерахунок плати за них. У суді було доведено, що виконавець виконував свої зобов'язання перед споживачем не належним чином, з порушенням режиму і кількості, встановлених законодавством України, що підтверджується актами про відсутність комунальних послуг.

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 3 вересня 2010 р. у справі № 2-2313/2010 суд частково задовольнив позов споживача проти виконавця, який не виконував своїх зобов'язань з постачання комунальних послуг. Внаслідок таких дій майну споживача було завдано шкоду, відшкодування якого він вимагав. Суд визнав, що виконавець неналежним чином виконував свої обов'язки, передбачені Законом, і виходячи з цього з урахуванням документів, що підтверджують витрати споживача, спрямовані на відновлення свого майна, з виконавця було стягнуто матеріальну шкоду.

Ці приклади підтверджують, що знаючи свої права і маючи бажання їх захищати, будь-який споживач може вимагати справедливості.

Другою важливою проблемою житлово-комунального господарства є платіжна дисципліна споживачів. Внаслідок систематичної несплати деякими з них отриманих житлово-комунальних послуг утворюється заборгованість, накопичення якої не дозволяє виконавцям направляти потрібні кошти на оновлення централізованої системи житлово-комунального господарства, що безпосередньо впливає на якість послуг. Це, в свою чергу, зачіпає інтереси сумлінних споживачів послуг, у яких через подальше погіршення якості обслуговування може змінитися ставлення до обов'язку щодо їх оплати. Таким чином, виходить замкнуте коло, коли наявність заборгованості не дозволяє виконавцю покращувати якість надаваних послуг, а споживачі, отримуючи неякісні послуги, не бажають їх оплачувати. Вирішення цієї дилеми вимагає комплексного, послідовного і своєчасного регулювання з боку керівництва країни.

Інфосправка
Хто і чому не платить за послуги ЖКГ

Аналізуючи причини появи заборгованості за житлово-комунальні послуги, можна виділити декілька основних категорій споживачів, які мають борг з оплати таких послуг:
• особи, які не платять через наявність претензій до якості або вартості комунальних послуг;
• особи, які не мають можливості оплачувати комунальні послуги в силу своїх низьких доходів;
• особи, які мають можливість платити, але не платять в силу низького рівня своєї правової культури і наявності нігілізму.

Розглянемо зазначені вище категорії більш докладно.

Перша категорія споживачів характеризується тим, що не бажає оплачувати житлово-комунальні послуги внаслідок їх завищеної вартості (на думку самих споживачів) або претензій до якості таких послуг. Згідно зі ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право отримувати інформацію про вартість, структуру ціни / тарифу, норми споживання. У той же час непрозорість формування тарифів, а також проблеми з реалізацією права на отримання повної інформації про вартість послуги не дозволяють громадянам України бути впевненими у справедливості формованих тарифів. На нашу думку, перегляд порядку формування вартості житлово-комунальних послуг дозволить істотно змінити таку ситуацію.

До другої категорії неплатників відносяться особи з доходами, що не дозволяють оплачувати комунальні послуги. З нині існуючих способів вирішення проблеми найбільш дієвим є оформлення такими особами субсидії. Так, згідно з Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг, покупки скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива, яке було затверджено Постановою КМУ від 21 жовтня 1995 р. № 848, субсидія призначається за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та розміром визначеного Кабінетом міністрів України обов'язкового відсотка платежу. Такий розмір обов'язкового відсотка встановлений у Постанові КМУ від 27 липня 1998 р. № 1156 і становить 15% середньомісячного сукупного доходу.

Третя категорія осіб, які мають заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, акцентує нашу увагу на ще одній важливій проблемі нашої країни - це правовий нігілізм і відсутність правової свідомості в окремих громадян. Як показує практика, основним способом впливу на таку категорію споживачів є донесення до них інформації про невідворотність настання правової відповідальності за невиконання ними своїх зобов'язань. У регіонах Україні для боротьби з цією групою неплатників використовують різні способи. Наприклад, біля під'їздів багатоквартирних будинків розміщуються дошки ганьби, на яких вивішуються списки мешканців, які мають заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Але найбільш дієвим способом боротьби з боржниками є примусове стягнення заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги в судовому порядку. Так, Рішенням Калинівського райсуду Горлівки Донецької області від 10 липня 2007 р. у справі № 2-1460/07 з декількох споживачів була стягнута заборгованість, яка утворилася внаслідок систематичної несплати ними отриманих комунальних послуг. У деяких випадках виконавці, крім суми безпосередньої заборгованості, намагаються стягнути ще штрафні санкції.

Проблема заборгованості за житлово-комунальні послуги є в наш час особливо актуальною, оскільки без її рішення неможливо комплексно розглядати питання реформування житлово-комунального господарства України. У той же час державі необхідно збалансовано підходити до правового регулювання взаємовідносин споживача і виконавця, щоб ні в кого не виникало відчуття "гри в одні ворота". Крім штрафних санкцій за невиконання своїх зобов'язань, що застосовуються до порушників, необхідно використовувати заходи заохочення до сумлінних платників за житлово-комунальні послуги. Все це в комплексі дозволить нашій державі усунути диспропорції у фінансуванні ЖКГ України, а також вийти на новий рівень взаємин його учасників.

Джерело: Судебн о-юридическая газета