Головна Аналітика Казино повертаються?

Казино повертаються?
Понеділок, 12 вересня 2011, 18:16

Гральний бізнесРезонансним придбанням у парламентській колекції законопроектів став зареєстрований минулого тижня проект Закону про гральний бізнес в Україні (№ 9098). З доповідної записки до законопроекту виразно виходить: пора змиритися з тим, що азарт в українців у крові. Зокрема, Закон "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15 травня 2009 р. визнаний неефективним, у зв'язку з чим на розгляд парламенту та надано чергову пропозицію про врегулювання відносин у цій сфері. Судячи по записці, гральному бізнесу в Україні все-таки бути. У тому, як саме йому бути і на яких правах, розбиралася "Судово-юридична газета". 

Ліцензування

Для початку гральний бізнес поповнить перелік, що міститься в ст. 9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Зокрема, ліцензуванню підлягатиме діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, організація та проведення інтелектуально-комерційних ігор в електронному (віртуальному) клубі, проведення азартних ігор парі і тоталізатор. При цьому під інтелектуально-комерційної грою мається на увазі азартна гра незалежно від її назви, в ході якої гравці змагаються виключно між собою. Результат такої гри в більшій мірі залежить від усвідомлених дій гравців, ніж від випадковості, а її організатор за комісійну винагороду приймає і зберігає ставки та розподіляє і виплачує виграш відповідно до правил проведення гри.

Винятки

Сфера дії документа не зачіпає розіграші у вигляді вікторин, умови яких передбачають безкоштовне придбання особою статусу учасника та отримання учасником, який виявив кращі особисті знання, виграшів у грошовій або майновій формі за особисту перемогу, а також рекламні акції, ігри та розіграші, які організуються і проводяться суб'єктами підприємницької діяльності за рахунок власних коштів з метою сприяння продажу будь-якого товару чи наданню платних послуг та передбачають участь у них споживачів без внесення плати за таку участь.

Крім того, законопроект не зачіпає порядок користування атракціонами, участь в розіграшах і іграх, що проводяться на безоплатних засадах з розважальною, благодійною або пізнавальною метою, гру в більярд, в боулінг (за винятком випадків, коли вони передбачають виграш), а також організацію випуску, обіг та погашення цінних паперів, за якими здійснюється виплата доходів у формі призів, видачу призів за депозитними вкладами у банках, організацію та проведення творчих і мистецьких конкурсів незалежно від того, передбачається чи не передбачається їх умовами грошовий або майновий виграш для учасників. Не зачіпає законопроект організацію і проведення лотерей, проведення ігор на ігрових автоматах типу "кран-машина", де як виграш гравець отримує матеріальні речі (іграшки, цукерки), а також ігор на автоматах, призначених для дітей і не передбачають отримання призів або виплат . 

Простіше кажучи, хочете зіграти на гроші в більярд чи в боулінг - отримуйте ліцензію, а ось вивудити доньці плюшевого ведмедика з автомата вам дозволять без зволікань.

Лас-Вегас в Криму

Для організації та проведення азартних ігор у казино будуть створені спеціальні територіальні зони - в основному в Автономній Республіці Крим на територіях "зіркових" готелів з кількістю номерів не менше шістдесяти. Розміщення казино поза спеціальними територіальними зонами просто заборонять.

Під забороною опиняться також азартні ігри з використанням ігрових автоматів, інтерактивні ігри, в т. ч. у віртуальних казино, ігри, що передбачають внесення плати за участь у них усіма видами електронних грошей, плати за телекомунікаційні послуги (крім інтелектуально-комерційних ігор в електронному клубі ), а також ігри за участю осіб віком до 18 років або осіб з обмеженою дієздатністю; ігри, технічні засоби організації яких (наприклад, сервери) знаходяться за межами митної території України; ігри, пов'язані із заподіянням моральної шкоди, здатні створити загрозу для життя і здоров'я людей, загрозу пошкодження майна, загибелі та каліцтва живих істот; ігри, що передбачають використання як виграш матеріальних предметів, для володіння або розпорядження якими необхідна наявність ліцензії або дозволу (наприклад, зброя).

Подвійний стандарт

Резонансним законопроект робить, перш за все, редакція ст. 203-2 Кримінального кодексу Україні, відсилаючи нас до передумов законодавчого регулювання питання в цілому. Згідно з внесеними до цієї статті поправкам, заняття гральним бізнесом буде каратися штрафом від 10 тис. до 50 тис. НМДГ (170-850 тис. грн) виключно у разі відсутності ліцензії. При цьому тіньовому бізнесменові загрожує ще й конфіскація грального обладнання. Якщо такий бізнесмен вже притягувався до відповідальності за заняття гральним бізнесом, до конфіскації додаються ще п'ять років позбавлення волі, а от штраф йому вже не загрожує.

Причому в проекті так і написано "за заняття гральним бізнесом". Тобто займалися ви ним за часів табу виключно з любові до мистецтва, так як узаконити свої ніжні почуття - на жаль! - не могли в принципі, або ж на зло правопорядку, значення для кваліфікації діяння вашого не має. Досвідченого правознавця ця ситуація не може не збентежити. Чи не краще забути про судимості за заняття як таке і змінити формулювання з "ті самі дії, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за заняття гральним бізнесом" на "ті самі дії, вчинені повторно"?

Крім того, неминуче виникає питання мотивації, адже якщо говорити про вбивство, різниця між умисним і неумисним злочином відбивається на кваліфікації скоєного, що виражається в обсязі санкцій. У такому випадку відкритим залишається питання, чи можна прирівняти ситуацію з протиправністю грального бізнесу за часів заборони до ситуації з перевищенням заходів допустимої самооборони, наприклад. Адже хто визначає допустимість таких заходів, якщо не держава? І держава ж забороняє гральний бізнес. І в тому, і в іншому випадку ви опиняєтеся в ситуації, коли зневажаєте законом, реалізуючи свої інтереси. У разі самооборони мова йде про право на життя і здоров'я або на володіння власністю. У випадку з гральним бізнесом, якщо для вас все життя - гра, можна розглядати його як складову свободи розвитку особистості чи свободи світогляду. Наркоманів же не притягають до відповідальності за їх спосіб життя, а тільки за зберігання та розповсюдження наркотичних засобів. Те ж відбувається і з ігроманом, що перетворив свою залежність в джерело доходу: поки він грає сам, перед законом він чистий, але варто йому організувати гру для однодумців - і він вже злочинець.

Проте різниця між наркоманом і ігроманом полягає в тому, що наркоманію ніхто легалізувати не планує. Але при прочитанні відредагованої ст. 203-2 КК створюється враження, що з прийняттям нового Закону нічого не зміниться. А якщо ігроман нічим не відрізняється від наркомана, чому ігровий бізнес легалізують, а наркотики ні? Не дивно, що, виходячи з ситуації, що склалася, багато громадян сприймають саму можливість легалізації грального бізнесу негативно. "Що ж далі? - Запитують вони. - Наркотики і проституцію теж легалізуємо?"

Подібного відношення можна було б уникнути, зрадивши забуттю колишні образи, і почавши, що називається, з чистого аркуша. Подібна лояльність свідчила б про те, що держава переглянула своє ставлення до грального бізнесу і виключила його зі списку криміногенних факторів. Але навіть якщо виходити з того, що Закон продиктований суто економічною необхідністю легалізувати великий сегмент тіньового ринку, виходить абсурд. Перебільшуючи ситуацію, можна констатувати, що шанси громадянина потрапити до в'язниці суттєво зростають у зв'язку з тим, що його вже карали за заняття тим, чим йому тепер дозволено займатися. У той же час інша людина може відбутися штрафом за таке ж порушення просто тому, що він свого часу не попався. Не кажучи вже про те, що штраф, сплачений у минулому, ніхто не поверне. Двоїстість стандарту в наявності. Комусь просто не пощастить бути спійманим.

Замість висновку

Правова держава не має прагнути до спрощення функцій органів влади на шкоду правам громадян і вже тим більше - виступати заручником обставин, легалізуючи види економічної діяльності тільки заради того, щоб спробувати контролювати те, що не вдалося придушити. Таким чином, перш ніж легалізувати гральний бізнес, слід переглянути мотиви, - але вже парламентаріїв, що взяли на себе працю врегулювати це питання. Тому що, якщо така законотворчість виникає з необхідності гарантувати громадянам свободу вибору, волі та дій, це зовсім не те ж саме, що санкціонувати щось, що не вийшло заборонити. У разі такого номінального рішення держава підриває свій авторитет серед громадян.

Джерело: http://sug.kiev.ua/articles.php?id_article=3581