Головна Аналітика Навіщо банки почали збирати особисту інформацію про своїх клієнтів?

Навіщо банки почали збирати особисту інформацію про своїх клієнтів?
Четвер, 17 листопада 2011, 18:32

Навіщо банки почали збирати особисту інформацію про своїх клієнтів?В останні кілька місяців в українських банках спостерігається досить дивна і багато в чому незрозуміла для більшості українців тенденція - банки стали вимагати від усіх своїх клієнтів надання інформації, що стосується доходів, наявності рухомого і нерухомого майна та інших даних, розповідати про які хотіли б не всі. Така наполегливість з боку фінустанов викликає хвилю обурень. Адже в разі невиконання цих вимог банки погрожують, наприклад, заблокувати платіжну картку або вжити інших заходів для "стимулювання" клієнтів. "Судово-юридична газета" вирішила розібратися в правомірністю такої позиції, а також з'ясувати реальну відповідальність клієнтів перед банками за відмову у наданні запитуваної інформації.

Звідки ноги ростуть

22 квітня 2011 вступили в силу зміни, що стосуються Постанови НБУ "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" (№ 189 від 14.05.2003). Ще раніше були внесені зміни до ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (далі - Закон). Відповідно до п. 8 ст. 9 Закону, суб'єкт первинного фінансового моніторингу (якими банки і є) має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати інформацію про ідентифікацію своєї особи, суті діяльності та фінансового стану. Законом також передбачено, що з метою ідентифікації клієнтів банк встановлює ПІБ фізичної особи, дату його народження, серію і номер паспорта, дату отримання та орган, що видав документ. Власне, саме через внесення змін до цих документів банки і активізувалися в зборі інформації.

Здавалося б, все правомірно, однак є певні нюанси. По-перше, незрозуміло, чому збір даної інформації почався не з квітня, а лише у вересні-жовтні 2011 р. Тим більше, що НБУ вимагав від усіх банків здати досьє до 22 жовтня, однак багато банків продовжують збирати інформацію й сьогодні. По-друге, судячи з усього, у банків немає єдиного бланка спецанкети, що стосується особистої інформації клієнта, тому кожен з банків збирає ту інформацію, яку вважатиме потрібною.

Операція "ідентифікація"

Як правило, при ідентифікації клієнта банк з'ясовує місце проживання або перебування фізичної особи та її ідентифікаційний номер. Але визначення "суті діяльності та фінансового стану" в Законі немає. Це, загалом-то, дає можливість вільного трактування цього поняття як банками, так і клієнтами. Наприклад, на запитання в анкеті "Ваш фінансовий стан" цілком можна відповісти "нормальний". З іншого боку, для банку поняття "фінансовий стан" може бути дуже великим і включати в себе інформацію про особисті доходи особи та членів його сім'ї за будь-який період, майно, рахунки в інших банках та багато інших.

У приватній бесіді керівник юридичного департаменту одного з банків повідомив, що банки дійсно отримали негласну вказівку надавати всілякий опір "недбайливим" клієнтам, наприклад, при бажанні отримати будь-яку довідку чи виписку. Хоча, як уже говорилося, банк не має підстав залучити клієнта до відповідальності за винятком тієї, яка передбачена Законом, тобто відмовити у проведенні фінансової операції. На думку деяких банківських юристів, щоб діяти в рамках Закону, банки змушені розсилати своїм клієнтам листи з анкетами, намагаючись таким чином зібрати максимум інформації. Але щоб не втратити клієнтів, вони зазвичай як би ненароком підказують, що можна навіть прочерки ставити замість даних, адже ніхто не буде перевіряти вказану інформацію. Але це, швидше за все, відноситься до клієнтів з бездоганною репутацією або тим, у кого відкритий депозит на невелику суму.

Інше питання, якщо ідентифікація проводиться у разі виникнення підозри, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, а також якщо проведення фінансової операції підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу або має місце проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює або перевищує 150 тис. грн. У такій ситуації банки докладуть максимум зусиль, щоб стати володарями даних клієнта, оскільки на них як на суб'єкта первинного фінмоніторингу покладено обов'язок у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта вжити заходів для перевірки та уточнення інформації про його ідентифікацію.

Яскравим прикладом може послужити реакція одного з великих вітчизняних банків - "Приватбанку", який почав блокувати онлайн-платежі "МММ-2011", діяльність якої має ознаки фінансової піраміди. За інформацією самого банку, його клієнти зможуть провести платежі на рахунки "МММ-2011" тільки після документального підтвердження правомірності своїх дій, оскільки всі подібні операції автоматично будуть ідентифікуватися як підозрілі.

Відповідальність за "неправдиву" інформацію

Слід зазначити, що клієнт не несе відповідальності за відмову надати банку необхідну інформацію, але певні наслідки для нього можуть настати. У п. 9 ст. 9 Закону обумовлено, що в разі ненадання клієнтом, з яким встановлені ділові відносини, необхідної інформації для ідентифікації та вивчення фінансової діяльності, суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовити йому в проведенні подальших фінансових операцій. Тобто банк на свій розсуд (має право, а не зобов'язаний або повинен) може відмовити в перерахуванні грошових коштів з рахунку клієнта на інший рахунок або закрити його рахунок взагалі. Причому ця норма продубльована і в ст. 1074 ЦК: "Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом ". Однак малоймовірно, що банк піде на подібні заходи, оскільки не в його інтересах втрачати клієнта.

Але при цьому не слід забувати, що, на відміну від своїх клієнтів, банки несуть зобов'язання та відповідальність перед Нацбанком. Відповідно до Постанови НБУ "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", банк зобов'язаний виконати запит Спеціально уповноваженого органу про надання інформації щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу, шляхом здійснення первинного фінансового моніторингу цих фінансових операцій та направити в Спеціально уповноважений орган відповідних файлів-повідомлень. Якщо подібне порушення буде виявлено Нацбанком, банку можуть бути виставлені штрафні санкції.

Підводячи підсумок, слід сказати, що клієнти дійсно повинні надавати банку певну інформацію. У банку є своя електронна анкета, яка повинна відповідати затвердженій формі і є внутрішнім документом банку. На її основі банк створює паперову анкету для збору даних про клієнта. Однак це не означає, що паперова анкета повинна один-в-один дублювати питання електронного документа. Тому, якщо ви не хочете повідомляти про наявність рухомого або нерухомого майна, а також про рахунки в інших банках, можете цього не робити. При цьому дані паспорта, ПІБ та ідентифікаційний код повідомити доведеться в будь-якому випадку.

Думка експертів "Судово-юридичної газети"

Відповідно до ст. 32 Конституції України, забороняється збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу без її згоди. Проте сваритися з FATF невигідно жодній державі, тому Нацбанк і виконує всі їхні умови. При цьому деякі українські банки, прикриваючись постановою НБУ, дійсно збирають не передбачену законом інформацію про клієнтів - наприклад, про їх рахунки в інших банках. А потім використовують її - скажімо, пропонують взяти кредит на вигідних умовах, знаючи, що клієнт платоспроможний. Тому потрібен закон, який встановлює, які саме дані банки можуть вимагати.

Зарубіжний досвід

Банки РФ теж скаржаться: МВС вимагає занадто багато інформації про клієнтів

Органи внутрішніх справ запрошують у банків дуже багато інформації в рамках контролю за виконанням законів, спрямованих на боротьбу з відмиванням грошей, заявив минулого тижня голова Асоціації російських банків Гарегін Тосунян. Він направив генпрокурору Юрію Чайці листа "з виразом стурбованості" банківського співтовариства "проблемами, що виникають у діяльності кредитних організацій і пов'язаними із запитами органів внутрішніх справ, в яких містяться вимоги надати інформацію про заходи, що вживаються з метою протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом , і фінансуванню тероризму". Як говориться в листі, органи внутрішніх справ вимагають надавати відомості про операції, здійснені клієнтами і підлягають обов'язковому направленню до Росфінмоніторинг, копії правил внутрішнього контролю та інші документи. Але вимог про надання цих документів у законі немає, підкреслює АРБ. При цьому в запитах органів внутрішніх справ про надання інформації міститься вказівка на те, що при невиконанні вимог, що містяться в запиті, кредитна організація буде притягнута до відповідальності.

Єгор Желтухін | Судово-юридична газета № 44, 14-20 листопада 2011 | http://sug.kiev.ua