Головна Аналітика Правові наслідки договору поруки

Правові наслідки договору поруки
Середа, 18 січня 2012, 07:51

Правові наслідки договору поруки"За кого поручишся, за того помучишся. Хто поручиться, той і повчиться", - в такому контексті Тлумачний словник В. Даля розуміє поруку. Зрозуміло, що і сьогодні сенс поруки як способу забезпечення виконання кредитного зобов'язання не змінився. Адже, відповідно до ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов'язання. Причому поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК).

Але, незважаючи на можливі фінансові та майнові ризики, багато громадян до цих пір погоджуються виступати в ролі поручителя по кредиту свого родича, друга, товариша по службі, пожинаючи плоди свого невміння сказати "ні".

Коли бути поруці?

Законодавчими актами чітко не названий перелік зобов'язань, в яких способом забезпечення виконання повинна бути порука. Однак усталена практика показує, що, як правило, банки вдаються до поруки у випадках укладання кредитних договорів, які передбачають або значну суму кредитування (як, наприклад, при покупці або будівництві житла), або якщо інші способи забезпечення (наприклад, застава) договором не передбачені. Іншими словами, банки хочуть отримати гарантії виконання кредитного договору, якщо не впевнені у платоспроможності боржника, скажімо, в силу його віку або майнового стану, у випадках видачі великої суми кредиту або при отриманні так званої беззаставної позики.

Кому бути поручителем?

Кожен банк самостійно розробляє критерії, яким повинен відповідати поручитель, адже саме від нього залежатиме виконання договору, зрозуміло, якщо основний боржник виявиться, так би мовити, неналежною стороною, не виконуючи взяте на себе кредитне зобов'язання. Поручитель повинен відповідати віковим критеріям, бути, зрозуміло, громадянином України, мати постійне і законне джерело доходу, достатньго для видаваної суми кредиту, не мати при цьому власних невиконаних кредитних зобов'язань та інше. Звичайно ж, залежно від того, яка застосовується порука (майнова або фінансова), до поручителя висуваються відповідні вимоги. Наприклад, при майновій поруці поручитель повинен мати майно, рівнозначне вартості кредиту, за виконання якого він ручається. При фінансовій поруці поручитель може обмежитися лише розміром заробітної плати, достатньої для забезпечення виконання кредитного договору.

Для сьогоднішньої банківської практики характерним стає і те, що поручителями все частіше виступають (підкоряючись ініціативі кредитодавця) члени сім'ї кредитоотримувача: один із подружжя, батьки. Таку вимогу до особи поручителя обумовлено, перш за все, моральною стороною питання, мовляв, батькам або іншому із подружжя простіше вплинути й змусити кредитоотримувача виплатити борг, ніж, приміром, колезі чи сусідові.

Наслідки поруки

Незважаючи на укладений договір поруки, поручитель сподівається на те, що відповідати за чужими боргами йому не доведеться, ставлячись до такого документа більше як до формальності, а не як до потенційного ризику виплачувати чужий кредит. Тому найчастіше поручитель, до якого банк ставить вимогу про виконання кредитного договору (як в цілому, так і в частині), звертається до суду в надії уникнути розплати за чужими боргами. При цьому не беручи до уваги, що законом чітко передбачено випадки припинення поруки. Зокрема ст. 559 ЦК встановлює, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Крім того, порука може бути припинена, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Зрозуміло, що ця норма носить чисто теоретичний характер, адже складно уявити собі банк, який відмовляє в прийомі кредитних платежів. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Така ситуація також вкрай рідкісна та й зустрічається в основному при взаєморозрахунках між підприємцями або юридичними особами, але не громадянами. Нарешті, порука може бути припинена після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлений і якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, порука припиняється. Порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя протягом року з дня укладення договору поруки, у разі, коли термін основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги. Зрозуміло, на таку "забудькуватість" банку сподіватися не доводиться, тому і ця норма видається більше декларативною, ніж прикладною. Так що для відмови у виплаті чужого боргу поручителю залишається лише ч. 1 ст. 559 ЦК, за умови, якщо він зможе довести, що сума кредитного зобов'язання збільшилася, внаслідок чого збільшився і обсяг його відповідальності, на що поручитель своєї згоди не давав.

Якщо ж уникнути оплати "чужих" боргів не вдалося, пам'ятайте, що у вас завжди є право вимагати виплачене з самого боржника, проте це з великою часткою ймовірності зіпсує ваші стосунки з родичами або знайомими назавжди.

Судова практика: не забувайте про поручителів!

 Зовсім недавно одним з райсудів Полтавської області слухалася справа № 2-1579/11 за позовом поручителя до банку, який кредитував позичальників для покупки автомобіля. Позивач просив суд задовольнити позовну заяву про визнання договору поруки припиненим у зв'язку з тим, що між банком і кредитоотримувачем були укладені додаткові угоди про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 18% до 25% і штраф за неналежне виконання договору. З матеріалів справи випливає, що позивач став поручителем у свого знайомого, який отримав кредит у відповідача на купівлю легкового автомобіля. Згідно з умовами поруки, банк зобов'язався письмово повідомляти поручителя про невиконання боржником своїх обов'язків, збільшенні зобов'язань боржника за кредитним договором у порівнянні з днем його укладення, заміну боржника за кредитним договором. Крім того, за сплатою позичальником платежів за кредитом позивач не стежив, оскільки знав, що додатково банк уклав і договір застави придбаного за кредитні кошти автомобіля. Однак влітку поточного року банк звернувся до суду з позовом з проханням стягнути з позичальника та поручителя солідарно 50588 грн., включаючи штраф за прострочення виплати кредиту. З позову випливає, що позивач-поручитель не був повідомлений письмово ні про укладену додаткову угоду про збільшення процентної ставки по кредиту, ні про штраф за неналежне виконання кредитних зобов'язань позичальником. Про існування додаткових угод позивач дізнався тільки після звернення банку-кредитодавця до суду. В якості доказів позивач послався на текстову частину обох додаткових угод, з яких випливає, що вони складені лише у двох примірниках - по одному для кожної сторони, тобто позивачу примірник цих додаткових угод не направлявся, ніхто його з ними не ознайомлював, згоди на їх укладення не отримував. У результаті суд став на бік позивача, визнавши договір поруки припиненим.

Виносячи рішення, суд виходив з аналізу ч. 1 ст. 559 ЦК, зазначивши, що "збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочки виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами, підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміни способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо". Інакше: у цих правовідносинах відбулися такі зміни основного зобов'язання, які призвели чи можуть призвести до збільшення розміру відповідальності поручителя. Порука ж припиняється у тому разі, якщо поручитель не дав своєї згоди на такі зміни основного зобов'язання. При цьому порка не зберігається і в тій частині зобов'язання, яке було забезпечене порукою до зміни зобов'язання.

Викрадення автомобіля - не привід для припинення поруки

А от відмовитися від поруки в цільовому кредиті, якщо предмет кредитування знищений або втрачений, не можна. Прикладом такого може стати справа № 2-481/11, розглянута в листопаді 2011 р. одним з райсудів Запоріжжя. З позовом до позичальника і його двох поручителів звернувся банк, прохаючи суд стягнути заборгованість за кредитним договором. Згідно з укладеним в 2007 р. договором, позичальник отримав від банку кредит на суму 3285 доларів США з терміном його повернення 23.10.2011 і сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% річних і щомісячним погашенням заборгованості. Кредит був забезпечений двома поручителями. Банк звернувся до суду, так як з лютого 2009 р. перестав отримувати будь-які платежі за договором. Власне, сума позову становила 1608,24 долара США, що еквівалентно 12 722 грн: заборгованість по кредиту - 11725,10 грн, пеня за прострочення оплати кредиту - 416,28 грн і штраф за несвоєчасне здійснення платежів - 580,62 грн. Відповідачі проти позову заперечували, пояснивши, що кредит надавався банком для придбання автомобіля, який згодом був викрадений. Причому викрадач скоїв на цьому автомобілі ДТП, в результаті якого загинув. Постановою слідчого в порушенні кримінальної справи було відмовлено. А оскільки автомобіль був застрахований, то в лютому 2009 р. банк отримав страхове відшкодування 11286,47 грн від страхової компанії. Тому відповідачі вважають, що банк безпідставно пред'явив до них позовні вимоги. Проте представник позивача пояснив, що дійсно банк отримав страхове відшкодування в заявленому розмірі, ось тільки автомобіль в даний час знаходиться на обліку в ДАІ за відповідачем (позичальником банку). Кредитний договір свою дію не припинив, а заборгованість за договором не погашається. У ході судового засідання було встановлено, що відповідач-позичальник умови кредитного договору не виконує, виплата страхового відшкодування банку зменшила суму заборгованості позичальника, але не звільнила його від сплати заборгованості, що залишилася по кредиту, у зв'язку з чим відповідач і поручителі в солідарному порядку відповідають перед банком за виплату заборгованості за кредитним договором. Виходячи з викладеного, суд погодився з вимогами позивача, стягнувши з відповідачів на користь банку 12 722 грн.

Так що, як кажуть, довіряй, але перевіряй. Погоджуючись на поруку, потрібно зважити всі "за" і "проти" і не забувати про потенційний ризик оплати чужих боргів.

За матеріалами: Судово-юридична газета | Юлія Габдулліна