Головна Аналітика Новий Кримінально-процесуальний кодекс України (КПК): коментарі, міфи і реальність

Новий Кримінально-процесуальний кодекс України (КПК): коментарі, міфи і реальність
Неділя, 29 січня 2012, 11:11

Новий Кримінально-процесуальний кодекс України (КПК): коментарі, міфи і реальністьРеалізації нового кримінального процесу можуть завадити дві "вічні" проблеми: брак фінансів і чиновницький бюрократизм

Очевидний обвинувальний ухил, низька ефективність досудових і судових процедур та їх надмірний бюрократизм - всі ці характеристики притаманні чинному Кримінально-процесуальному кодексу України, який був прийнятий в далекому 1960 р. Як результат - всього 0,2-0,3% виправдувальних вироків, хоча в світі цей відсоток становить не менше 30%; величезна кількість осіб, які роками перебувають в СІЗО в очікуванні рішення суду, і безліч інших проблем, які шляхом точкових змін в законі виправити вже неможливо.

Прийняття нової редакції Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) назрівало давно, але на рішучий крок у влади постійно не вистачало політичної волі. Щоб його зробити, потрібно цілих 15 років - саме стільки часу пройшло з тих пір, як, приєднуючись до Ради Європи, Україна зобов'язалася реформувати кримінальне судочинство. Але лише в 2010 р. створили робочу групу при Президенті, яка зайнялася підготовкою проекту КПК. Саме плід її праць днями вніс до парламенту Глава держави.

Незважаючи на те, що новий кримінальний процес обіцяє стати справді революційним (вводиться суд присяжних, ліквідується можливість направлення справи на додаткове розслідування, розширюються права захисту), чутками з подачі окремих політичних сил документ встиг обрости сумнівами. Втім, фінансова сторона документа дійсно викликає серйозні запитання. Наскільки реальні задекларовані в новому КПК гасла і чи зможе він вирішити вкорінені у вітчизняній правовій реальності проблеми, аналізувала "Судово-юридична газета".

Безумовно, проаналізувати всі "підводні камені" проекту Кримінально-процесуального кодексу в одній статті неможливо. Та це було б і недоцільно, оскільки очевидно, що парламентарії запропонують ще чимало поправок до нього. Нагадаємо, Верховна Рада почне свою роботу після зимових канікул 7 лютого, і оскільки законопроект (р. № 9700) визначений Президентом України Віктором Януковичем як невідкладний, профільний Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності відразу ж приступить до роботи над документом.

Для початку варто відзначити, що вже саме по собі внесення проекту в парламент є колосальним кроком - користуватися розпухлим від правок КПК 1960 далі неможливо. Ефективність його норм давно перебуває під сумнівом, і корекція окремих статей положення не рятує - потрібно реформувати весь процес в комплексі.

Всі на захист обвинуваченого

Проект КПК - єдиний за всю історію незалежної Україні кодекс, який поставив на перше місце інтереси обвинуваченого, а не правоохоронних органів. Але що ховається за гучними заявами?

На сьогоднішній день особа, обвинувачувана системою досудового слідства у вчиненні злочину, фактично не має шансів довести в суді свою невинність. Вірогідність цього становить пів відсотка, але навіть така кількість виправдувальних вироків часто скасовується апеляційними судами. Для порівняння: у дореволюційній Росії суди виносили 25% виправдувальних вироків. У сучасній Європі ця цифра сягає 40%.

Але не можна сказати, що в такому стані речей винні судді. Зараз яскраво виражений звинувачувальний ухил кримінального процесу призводить до того, що суд виступає не як незалежний і об'єктивний арбітр, а як представник сторони звинувачення, для якого відсутність доказів вини особи обумовлює не виправдання людини, а лише повернення справи на додаткове розслідування. У наявності процесуальна і фактична нерівність прав сторін обвинувачення і захисту, при якому пріоритет віддається доказам, пред'явленим суду стороною обвинувачення, а захист або взагалі позбавлений можливості ефективно збирати докази, або вони не допускаються до дослідження із чисто формальних причин. Виходить, що суд, отримавши від прокурора справу із зібраними доказами, просто зобов'язаний підтвердити висновки органів попереднього розслідування і прокурора про винність особи. На практиці доходить до того, що слідчий передає в суд дискету з обвинувальним висновком, який суд потім просто передруковує.

Для усунення тиску на суд проектом КПК передбачено, що прокурор буде направляти до суду не кримінальну справу, а реєстр матеріалів кримінального провадження.

Реєстр повинен буде містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної в ході досудового розслідування, а також час її проведення, реквізити процесуальних рішень, прийнятих в ході розслідування, дату і термін застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Обвинувачений і його захисник також матимуть право подавати до суду свої матеріали.

Отже, суд буде засновувати свої висновки виключно на тих свідченнях, які він отримав від сторін кримінального провадження, або які були надані слідчому судді в судовому засіданні під час досудового розслідування. Такий підхід дозволить одночасно вирішити питання, пов'язані з підвищенням захисту прав людини на стадії досудового розслідування, оскільки втратить сенс отримання слідчим або прокурором показань із застосуванням насильства чи погроз.

Тиск для винесення обвинувального вироку планується зменшити і за рахунок скасування інституту додаткового розслідування. Не секрет, що за рішенням про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування суди почасти приховують виправдувальні вироки. Відсутність цього інституту змусить суди в ситуаціях, коли є сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого, приймати виправдувальні вироки. Як зазначив у коментарі "Судово-юридичної газеті" голова Дніпровського суду Києва Володимир Хіміч, "судді дуже позитивно сприймали і сприймають ліквідацію інституту додаткового розслідування, що передбачено в новому КПК. Це стане стимулом до того, щоб суди могли вільно виносити виправдувальні вироки. Безумовно, ми таким шляхом наблизимося до європейського рівня, адже суд стане судом, а не займатиметься питаннями обвинувального напряму. В Україні виноситься всього 0,36% виправдувальних вироків - це нонсенс. Я був у США, Канаді, Франції, там у суддів не зв'язані руки, вони можуть вільно прийняти рішення, винна особа чи ні. І при цьому вантажу відповідальності суддя не несе".

Крім того, порівняно з чинним законодавством, що надає широкі можливості апеляційної інстанції повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, проект містить обмежений перелік підстав для прийняття такого рішення.

Суд присяжних: новація або імітація?

Зменшенню тиску на суди в частині винесення ними обвинувальних вироків має сприяти також введення суду присяжних, що передбачено ч. 3 ст. 31 проекту КПК.

До введення інституту суду присяжних можна ставитися по-різному. Але не можна заперечувати, що такий суд менш залежний від органів виконавчої влади, ніж обрані судді.

Крім того, вони мають право приймати свої рішення, не мотивуючи їх. А виправдувальний вердикт суду присяжних є остаточним і оскарженню не підлягає.

Але опоненти таких норм проекту вказують, що запропонована модель та юрисдикція суду присяжних не дозволять істотно вплинути на рівень гарантій захисту прав підсудного. Дійсно, не варто очікувати видовища, подібного кадрам з популярних американських фільмів. По-перше, суд присяжних має обмежене застосування - лише в разі звинувачення особи у скоєнні злочину, за який передбачається покарання у вигляді довічного ув'язнення. По-друге, склад суду присяжних - двоє професійних суддів і троє присяжних, а не 6-12 осіб, як в англо-саксонській системі права. На думку екс-міністра юстиції України Миколи Оніщука, такий підхід практично девальвує саму суть такого суду. А заступник голови Комітету ВР з питань правосуддя Юрій Кармазін назвав такий механізм і зовсім профанацією існуючого у світі інституту присяжних.

На думку експертів, в Україні має бути застосовано більш ефективну модель, за якою суди присяжних розглядають тільки питання факту злочину і наявності вини, питання ж кваліфікації правопорушення і заходи покарання повинні бути компетенцією виключно професійного суду. При цьому застосування суду присяжних не повинно обмежуватися тільки тяжкими кримінальними злочинами. Як зазначив пан Оніщук, право на суд присяжних повинні мати особи, звинувачені у вчиненні злочину, за який передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на більш ніж 5 років.

Взяття під варту на новий лад

Усім відома ситуація з надмірним і невиправданим застосуванням на практиці запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Більше того, ця проблема стала предметом розгляду в Європейському суді з прав людини через колосальну кількість заяв від наших громадян. Вона обумовлюється відсутністю положень, які зобов'язували б вибирати альтернативні заходи або ж припускали необхідність переглядати запобіжний захід після закінчення певного проміжку часу або при зміні обставин. Таке положення багато в чому пояснюється також відсутністю ефективних заходів, які забезпечували б належну поведінку особи і виконання ним своїх процесуальних обов'язків без необхідності укладення.

Тепер же, для того, щоб обрати особі міру у вигляді утримання під вартою, стороні звинувачення доведеться потрудитися. Згідно зі ст. 183 проекту, прокурору потрібно довести, що будь-який інший запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним або обвинуваченим відповідних зобов'язань і не запобіжить ризикам, які прокурор або слідчий за його погодженням вказує в клопотанні. Однак, на відміну від проекту тієї ж робочої групи, який був опублікований для обговорення в червні 2011 р., підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту кілька уточнені, якщо не сказати розширені. Якщо в попередньому варіанті утримання під вартою не могло бути застосоване у випадках, коли за відповідний злочин не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, то тепер розглядається можливість його застосування і там, де основним покаранням є штраф. Правда, його розмір повинен становити не менше 3 тис. НМДГ, а особа повинна здійснити до цієї дії щодо ухилення від сплати застави чи іншого запобіжного заходу.

Проектом КПК пропонується розширити можливості для застосування інших заходів, не пов'язаних з позбавленням волі. Зокрема, шляхом введення нової міри - домашнього арешту (ст. 181), який може застосовуватися як до підозрюваних, так і до обвинувачених.

Однак наскільки пощастить особі, щодо якої вона буде застосована? Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою особи, яка перебуває під домашнім арештом, мають право бути в його житлі, вимагати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань, і використовувати електронні засоби контролю. Такий пристрій має бути захищене від самостійного зняття, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю і сигналізувати про спроби людини здійснити певні дії. Норма носить явно "західний" характер (у США, Франції і Великобританії для цього передбачені спеціальні GPS-пристрої або браслети). Проте чи зможе ця норма бути реалізована зважаючи мізерність коштів, що виділяються нашою державою під технічні новації, - питання.

Також планується, що більш широко буде застосовуватися такий захід, як застава. Сума, яку повинен внести підозрюваний чи обвинувачений за можливість вільно переміщатися, залежить від самого порушення: за невелике або середнього ступеня тяжкості злочин - від 5 365 до 21 460 грн, за тяжкий - від 21 460 до 85 840 грн і за особливо тяжкий - від 85840 до 321 900 грн. Після завершення судового слідства гроші повністю повертають обвинуваченому. У разі невиконання зобов'язань заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, до суду без поважних причин або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. Він зараховується до спеціального фонду Держбюджету та використовується у порядку, встановленому для судового збору.

Втім, тут варто нагадати, що раніше надії, що наявність застави сприятиме зменшенню випадків безпідставного утримання під вартою, не виправдали себе.

Де взяти кошти на реалізацію?

Одна з головних умов, без якої неможливо реалізувати закон, - це наявність фінансування під цілі, які в нього закладені. У Перехідних положеннях законопроекту № 9700 (п. 18) висунуті конкретні вимоги до Кабінету міністрів. Усього за місяць з дня опублікування КПК він повинен запропонувати, як забезпечити фінансування для: 1) оснащення органів досудового слідства електронними засобами контролю, 2) створення та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, 3) обладнання органів досудового слідства, установ попереднього ув'язнення та виконання покарань технічними засобами фіксування кримінального провадження та проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції, 4) заміни в судах загальної юрисдикції металевих загороджень, що відокремлюють підсудних від складу суду і присутніх громадян, на загородження зі скла або оргскла. А також для обладнання залів судових засідань технічними засобами фіксації та проведення дистанційного провадження в режимі відеоконференції в кількості не менше 2 залів на кожен місцевий суд, не менше 4 залів на кожен апеляційний суд, не менше 5 залів на Вищий спецсуд Україні з розгляду цивільних і кримінальних справ і не менше 5 залів на Верховний Суд України. Крім того, Кабмін повинен придумати, де знайти фінанси на збільшення кількості суддів місцевих загальних судів та апарату цих судів у зв'язку з необхідністю здійснення функцій слідчими суддями.

Фінансово-економічне обгрунтування проекту КПК, викладене в пояснювальній записці, скажімо так, досить розмите. Забезпечити його реалізацію планується методом компенсації окремих витрат, а також за рахунок довгоочікуваних коштів від судового збору.

Зокрема, це витрати на обладнання технічними засобами фіксування кримінального провадження та проведення дистанційного провадження з використанням відеоконференцій, які, за попередніми розрахунками, становитимуть близько 200 млн грн. Обладнання всіх СІЗО системою відеоконференції та кімнатами пропонується компенсувати за рахунок економії бюджетних коштів, що витрачаються на доставку осіб в суди. А на це необхідно, за офіційною інформацією Державної пенітенціарної служби України, близько 17,5 млн грн (у 2011 р. сума таких витрат склала близько 20 млн грн). Електронні засоби контролю можуть бути введені за рахунок економії витрат з Держбюджету, пов'язаних з утриманням в СІЗО осіб, щодо яких було застосовано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою. За даними ДПС, в 2011 р. на ці цілі було витрачено близько 85300000 грн. Всього виходить близько 300 млн грн. Чи зможуть виконавці вкластися в цю суму, покаже практика. Очевидно, що якщо коштів не вистачатиме (а такий варіант не виключений), реалізацію деяких положень можуть відкласти.

Очікується, що Комітет опрацює всі поправки протягом місяця, тобто новий КПК буде прийнятий парламентом до кінця лютого, а на початку березня поданий на підпис Президенту. Проект КПК передбачає 6 місяців на вступ його в силу. Для тих, хто вважає це дуже невеликим терміном, у авторів є відповідь: не потрібно затягувати реформу.

Безумовно, що на реалізацію прогресивних норм КПК може піти не один рік. Більше того, саме по собі прийняття закону не вирішить проблем - необхідно реформувати всю систему правоохоронних органів. Причому реформувати з точки зору не тільки законодавчих вимог до кваліфікації їх складу, а й світогляду виконавців: сьогодні, як відомо, ухил у їх представників один - обвинувальний, і будь-яка незгода з такою позицією викликає контрдії. Це веде до наступного висновку: планомірна реалізація нових положень неможлива без по-справжньому незалежних суддів. А для втілення цієї мети теж необхідно провести реформи. У будь-якому випадку можна констатувати, що перший крок на шляху до європейських стандартів Україна зробила, і практично всі сторони солідарні: зволікати зі змінами не можна.

Інфосправка

Топ-10 новел КПК

1. Ліквідація можливості повернення справи на додаткове розслідування.
2. Скасування інституту порушення кримінальної справи.
3. Впровадження суду присяжних, захисниками можуть бути тільки адвокати.
4. Конкретні терміни проведення слідства: якщо злочин незначної тяжкості, вони обмежуються 6 місяцями, якщо більш тяжкі - 12 місяцями. Відповідно, підозрюваний не може утримуватися під вартою понад 12 місяців.
5. "Гуманні" запобіжні заходи: домашній арешт, заставу.
6. Дізнання та досудове слідство зіллються в одну процедуру. Досудове розслідування злочинів відбувається у формі попереднього слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання, і різними органами
7. Явка з повинною - більше не "цариця доказів". Процесуальне керівництво розслідуванням буде здійснювати прокурор, який буде давати доручення слідчим, співробітникам органів внутрішніх справ, СБУ, податкової. Один прокурор буде супроводжувати справу безперервно, включаючи представництво державного обвинувачення в суді.
8. Всі процесуальні (оперативно-розшукові та слідчі) дії зможуть проводити тільки після початку кримінального провадження у справі.
9. Виключно за рішенням слідчого судді пропонується обирати запобіжний захід і продовжувати його термін; здійснювати негласні слідчі дії, що обмежують конституційні права осіб; накладення арешту на майно; примусовий привід; накладення грошового стягнення за невиконання процесуальних обов'язків; відсторонення від посади і т.п.
10. Вводиться можливість угоди з правосуддям - між обвинуваченням і захистом, а також потерпілою стороною

Nota bene
США нам допоможуть: Кодекс України кримінального процесу

Примітно, що одночасно з проектом робочої групи при Президентові був внесений ще один варіант нової редакції КПК: "Кодекс Україну кримінального процесу" авторства народного депутата Україна Романа Зварича (р. № 9700-1). Нагадаємо, що пан Зварич закінчив філософський факультет Манхеттенського коледжу, а в 1995 р. прийняв українське громадянство, відмовившись від громадянства США. І норми в т. ч. правової системи його батьківщини, як зазначається в пояснювальній записці, використані автором при підготовці цього проекту. Прийняття проекту № 9700-1, за словами автора, "приведе систему кримінальної юстиції у відповідність до стандартів Ради Європи та провідного досвіду розвинутих демократій".

Зокрема, пан Зварич пропонує складати колегії присяжних з 12-15 осіб. Суддя при оцінці доказів, згідно з проектом, повинен керуватися "законом і совістю" (ст. 91). Більше того, ухвалення рішення судом повинно грунтуватися на стандартах переконання, зокрема, на розумній підозрі. Воно означає "сумлінне припущення про вчинення особою певної дії, засноване на відомостях, які можна перевірити в судовому розгляді і які спонукали б неупереджену і зважену людину вдатися до практичних дій для з'ясування того, чи є така підозра обгрунтованою". У ранг захисників, крім адвокатів, він планує ввести кандидатів і докторів юрнаук, і обмежити загальне їх число трьома. "Чи зійдуться в бою" проекти пана Зварича і авторського колективу при Президентові, покаже наступна сесія парламенту.

Коментар

Перший заступник голови Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир Олійник:
- в цілому можу охарактеризувати новий КПК як надзвичайно позитивний. Є ряд законів, які мають вирішальне значення і радикально змінюють ситуацію. До них належить і Кримінально-процесуальний кодекс - я б поставив його в ряд з Конституцією, Цивільним кодексом. Оскільки це законопроект президентський, над ним працювали не тільки юристи, а й експерти з фінансів, адже він вимагає певних матеріально-технічних витрат. Краще ставити завдання в стислі терміни, і якщо щось не буде виконано, можна відстрочити. В результаті буде зроблено більше, ніж якщо розтягувати реформування на декілька років. Ви добре знаєте нашу філософію: готуємося до іспиту все життя, а реально вивчаємо Всі за одну ніч. Пора здавати цей іспит. Тому в цьому відношенні в проекті були чіткі розрахунки - я мав можливість спілкуватися з представниками АП.

Крім хорошого інструменту у вигляді КПК, потрібно перейти до другої стадії - реорганізації кримінальної юстиції, щоб туди набрали сумлінних юристів, зробили їм хорошу заробітну плату. Це другий ступінь, але вона більш витратна, ніж реформування законодавства. Я скажу свою точку зору, оскільки Комітет її ще не висловив: не потрібно підходити до КПК як до "священної корови". Якщо щось буде не так, ми поправимо. У порівнянні з перевагами, які має проект, майбутні труднощі - ніщо.

Голова Київської КДКА, адвокат Інна Рафальська:
- найбільший позитивний момент цього КПК полягає в тому, що він дійсно процесуальний. У чинному КПК, на жаль, процедура розмита настільки, як не може собі дозволити жоден процес. Процес - це чіткі норми. Порушення процесу веде до недійсності доказів, оскарженню відповідних дій. Тобто, сам по собі проект кодексу достатньо позитивний. Хоча і не ідеальний редакційно, але тенденції там дуже правильні, і функції захисту виписано непогано. У проекті є положення, пов'язані з можливістю зміни обвинувачення, перекваліфікації в суді. Ми дуже раді, що ця норма повертається. Свого часу ми вносили пропозиції про те, що матеріали, якими обгрунтовується затримання, повинні бути розкриті для захисту. Але я вважаю, що вони в будь-якому випадку будуть розкриті, тому що участь захисника передбачається на всіх стадіях.

Реалізувати КПК, безумовно, можливо - він так довго розроблявся і обговорювався, що психологічно юридична спільнота достатньо підготовлена до цього. Я не бачу особливих проблем, але, звичайно, прекрасно розумію, що на практиці можуть бути труднощі при реалізації. Добре, якщо не будуть прийматися підзаконні або відомчі акти, які будуть нівелювати норми КПК. Насправді там є розділи, які викликають суперечки, - наприклад, повноваження слідчого по проникненню в житло, але зараз все це виписано набагато гірше. На даний момент потрібно, щоб була база, а потім можна її вдосконалювати - ніхто ж не говорить про те, що це буде закон, який ніколи не буде змінюватися. Вводиться абсолютно нова система, а практика - найкращий критерій.

Суддя Вищого спецсуду Україні Володимир Брітанчук:
- у нашій країні приймається багато популістських рішень, але вони не реалізуються - ми бачимо це по соціальним законам і по ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", де написано про належне фінансування судової влади, але вона не фінансується на належному рівні. Так що, враховуючи, що у держави немає коштів на багато речей, не знаю, чи зможуть бути реалізовані положення щодо матеріально-технічного забезпечення нововведень в кримінальному процесі. Можливо, ці норми в цій частині будуть припиняти. Новий КПК необхідний - тут немає ніяких питань. Незважаючи на те, що є якісь труднощі з фінансуванням, все одно потрібно його приймати. У мене, наприклад, той текст КПК, яким я користуюся, "розпух" від поправок, а вони приймаються постійно.

Член Вищої кваліфкомісії суддів України Віктор Микулін:
- досить важливе нововведення, і воно передбачено нашою Конституцією, - впровадження суду присяжних в кримінальному судочинстві. З введенням інституту присяжних простіше і динамічніше вирішувалося б питання з винесенням виправдувальних вироків. Наприклад, суд присяжних ухвалив рішення про відсутність належних доказів при розгляді справи. Вони приймають рішення про невинність особи, і правоохоронні органи більше не зможуть ставити питання про притягнення до кримінальної відповідальності такої особи повторно. Тому, думаю, що буде правильним, якщо буде запроваджено інститут присяжних. Хоча є й інші думки щодо недоліків цього інституту, неготовності суспільства. Але подивіться, суд присяжних діє вже кілька століть, і в тих державах з класичною системою права, де він є, від нього ніхто не відмовився. Деякі провідні юристи таких держав погоджуються з тим, що є недоліки, але кращого у світі не придумали.

На мій погляд, прийняття нового КПК відкладати не можна. Воно назріло, бо це єдиний кодифікований закон, який не прийнятий за період нашої незалежності.

За матеріалами: Судово-юридична газета