Головна Аналітика Проблеми та наслідки виконання рішень Європейського суду в Україні

Проблеми та наслідки виконання рішень Європейського суду в Україні
Середа, 25 квітня 2012, 11:16

Проблеми та наслідки виконання рішень Європейського суду в УкраїніВ очах українського суспільства Європейський суд з прав людини давно перетворився в щось на зразок "суду останньої надії". Він допускає до свого провадження справи, де є підстави припускати порушення Конвенції про захист прав і основних свобод людини, будь то несправедливий судовий розгляд, порушення права на свободу та особисту недоторканність або тортури. Він констатує недотримання державою-відповідачем процедури при розгляді справи або норм матеріального права, а іноді - і те, і інше.

В чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не так давно були внесені зміни, згідно з якими у разі встановлення Євросудом недотримання процесуального закону справа переглядаються не Верховним Судом України, як раніше, а Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ. Але оскільки ЄСПЛ не керується критеріями національного законодавства, іноді розмежування галузей права в його рішеннях не здійснюється. Як підкреслив колишній суддя ЄСПЛ від України, якого на цю посаду обирали тричі, Володимир Буткевич, "в різних країнах різні норми, і якщо б Євросуд ними керувався, нічого б з його судовою практикою не вийшло".

"Судово-юридична газета" спробувала з'ясувати, куди можуть потрапити справи, в т. ч. відомих політиків, після їх розгляду Євросудом.

Незабаром першу оцінку міжнародного суду отримає скарга одного з лідерів нинішньої української опозиції. Так, 17 квітня ЄСПЛ провів публічні слухання за поданою в січні 2011 р. заявою Юрія Луценка щодо його арешту і утримання під вартою. Порівняно швидкий розгляд справи Луценка встигло викликати ейфорію у його прихильників. Мовляв, Євросуд скаже, що у Юрія Віталійовича не було можливості захищатися належним чином, і зобов'яже Україну повернути його справу до суду першої інстанції. А оскільки арешт був неадекватним запобіжним заходом, Луценко випустять на волю під підписку про невиїзд. Але чи відповідають такі заяви дійсності? Справа, яку заслухав ЄСПЛ, стосувалося лише незаконності арешту під час слідства і суду. Скаргу на вирок до Євросуду захист ще не відправляв, оскільки не пройдені всі необхідні інстанції в Україну (розгляд справи в Апеляційному суді Києва розпочнеться лише 15 травня). А значить, про вирок суду першої інстанції, який, нагадаємо, засудив Ю. Луценко до позбавлення волі строком на 4 роки, в рішенні Євросуду мови не буде.

Несподівана міра

Описуючи хронологію подій у своїй скарзі до ЄСПЛ, захист Луценка відзначає, що після порушення кримінальної справи 2 листопада 2010 р. екс-міністру було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з Києва. Протягом досудового слідства Ю. Луценко, за словами його захисту, з'являвся на всі виклики слідчого для проведення слідчих дій і не порушував своє зобов'язання про невиїзд за межі столиці. Але 26 грудня 2010 р. по незрозумілим для нього підстав Ю. Луценко був затриманий співробітниками СБУ і слідчим ГПУ на подвір'ї біля власного будинку.

Слухання, які відбулися в Європейському суді 17 квітня, стосуються саме питання незаконності арешту і тривалого утримання колишнього міністра під вартою. Представники заявника впевнені, що стосовно Луценка порушено ст. 5 ("Право на свободу та особисту недоторканність") і 6 ("Право на справедливий судовий розгляд") Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Крім того, сторона засудженого екс-міністра переконана, що сувора міра пояснюється не небезпекою самого Юрія Луценка та масштабами злочину, в якому його звинувачують, а бажанням перешкодити його політичній діяльності. Тобто, арешт вступає в протиріччя з ще однією статтею Конвенції - 18-ою, яка забороняє обмеження прав і свобод "для інших цілей, ніж ті, для яких вони були передбачені".

Адвокат колишнього міністра внутрішніх справ Валентина Теличенко під час слухань у Страсбурзі зазначила, що арешт Луценка пояснюється виключно політичними мотивами, про що свідчить те, що в рішенні суду першої інстанції в якості обгрунтувань арешту названі виступи екс-міністра в ЗМІ з політичними коментарями про переслідування лідерів опозиції.

У свою чергу, як заявила під час слухань Уповноважений українського уряду у справах ЄСПЛ Валерія Лутковська, справа Ю. Луценко має бути визнано неприйнятною для розгляду в ЄСПЛ. Категорично відкинула вона і наявність ознак політичного тиску, оскільки у своєму першому поданні Луценко нічого не говорив про політичні мотиви його переслідування, вказавши такі мотиви лише у поданому до Євросуду проханні про надання його справі пріоритетного статусу. "Тому суд не може розглядати абстрактну скаргу", - підкреслила вона. За словами пані Лутковської, під час обрання запобіжного заходу для Луценка національні суди виходили з очевидності вчиненого ним злочину і можливості тиску з боку Луценка на свідків: "Утримання заявника під вартою грунтувалося на необхідності отримати належні свідчення, включаючи можливість отримання цих свідчень судом, що є достатньою підставою для триманням під вартою".

Задовольнять, а далі?

Варто сказати, що публічні слухання в Європейському суді - явище досить рідкісне, яке свідчить про виняткову важливість справи. Останні публічні слухання були сім років тому у справі "Салов проти України". Вже це свідчить на користь імовірності прийняття позитивного для Луценка рішення. Втім, на звільнення Ю. Луценка рішення Євросуду, яке б воно не було, не вплине. По-перше, на даному етапі мова йде вже не про запобіжний захід, а про вирок. Як пояснив голова Вищого спецсуду у кримінальних та цивільних справ Леонід Фесенко, "таке рішення, в разі його прийняття, було б підставою для перегляду запобіжного заходу, якщо б зараз тривав процес. Але на даний момент справа Ю. Луценко вже перебуває в Апеляційному суді Києва". Його слова, по суті, підтверджує і В. Лутковська: "Якщо мова йде про ст. 5 Конвенції з прав людини, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність, то у неї є своя кінцева точка: це рішення суду першої інстанції". По-друге, потрібно реально дивитися на терміни - поки рішення ЄСПЛ дійде до України, апеляційна інстанція може встигнути винести свій вердикт.

Що стосується конкретики, то, швидше за все, наслідки задоволення ЄСПЛ заяви Луценка будуть виражені у виплаті йому справедливої сатисфакції (грошової компенсації матеріальної та моральної шкоди). У відповідь же на констатацію неправомірність затримання наша держава цілком може послатися на усунення проблеми шляхом прийняття нового КПК. Його автори вже не раз підкреслювали, що новий Кодекс значно ускладнить для правоохоронних органів можливість свавільного обрання тримання під вартою як запобіжного заходу. І Україна у відповідь на визнання ЄСПЛ запобіжного заходу, обраного Луценку, "надмірним" і безпідставним, може сказати, що суддя діяв виключно в рамках застарілих процесуальних норм КПК 1961. Критика, таким чином, буде "нейтралізована".

Нагадаємо, що ЄСПЛ не може виступати апеляційною інстанцією по відношенню до національних судів, не вправі скасовувати їх рішення. Не може ЄСПЛ і захищати інтереси заявника безпосередньо перед держорганом, дії якого він оскаржить - тільки у виняткових випадках Суд може застосувати тимчасові заходи. Відповідно до практики, ЄСПЛ робить так, тільки коли існує загроза шкоди здоров'ю заявника. Тому ні про який перегляд вироку суду першої інстанції мова йти не може.

В який суд підемо?

Окремої уваги заслуговує питання, який суд буде переглядати після ЄСПЛ вже остаточні рішення наших судів у справах опозиціонерів (звичайно, в разі встановлення Євросудом порушення Конвенції). Справа в тому, що після прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" № 3932-VI від 20.10.2011 ВСУ може переглядати справи, що стосуються виключно недотримання матеріальних норм. Що стосується процесуальних порушень, то вони тепер в компетенції ВССУ.

Так, новий закон встановив, що якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження на підставі, передбаченій п. 2 ч. 1 ст. 400-12 КПК, буде встановлено, що порушення України міжнародних обов’язків є наслідком недотримання норм процесуального права, справа розглядається ВССУ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку. Раніше ж така підстава для перегляду, як встановлення ЄСПЛ порушення Україною Конвенції при вирішенні справи судом, могла трактуватися в аспекті порушення як матеріального, так і процесуального права, і повинна була розглядатися тільки ВСУ.

Слід зауважити, що виходячи з аналізу існуючої практики ЄСПЛ, основними порушеннями міжнародних зобов'язань України, а саме ст. 3 та 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, є недотримання органами досудового слідства, прокуратурою або судом норм процесуального права. Іншими словами, внесені в ст. 400-18 КПК зміни призведуть до того, що частина справ буде потрапляти на розгляд саме ВССУ, а не ВСУ.

Разом з тим, часто рішення ЄСПЛ поєднують в собі констатацію порушення норм як процесуального, так і матеріального права. Як повідомив "Судово-юридичній газеті" суддя ВСУ Олександр Прокопенко, "в кримінальному процесі є розмежування на випадки недотримання матеріального та процесуального права. Є питання, як поступати, коли в одному рішенні ЄСПЛ може бути констатовано порушення як однієї, так і іншої галузі права, враховуючи, що допуск залишається за вищим спеціалізованим судом. Але таких справ поки в практиці ВСУ не було". Не виключено, що таке поєднання буде мати місце в рішеннях Євросуду за заявою Ю. Луценко, і як в цьому випадку діятиме ВССУ, питання відкрите.

"Пробна куля"

Безумовно, коли Ю. Луценко вичерпає всі способи національного захисту і подасть нову скаргу до Євросуду, останній буде враховувати свою раніше висловлену позицію, а також позицію, яка буде виражена за другою скаргою екс-міністра (щодо ненадання належної медичної допомоги, що, на думку його захисту, підпадає під визначення "застосування тортур"). А якщо ЄСПЛ визнає політичні мотиви утримання Ю. Луценко під вартою, то, як наголосила В. Теличенко, таке рішення стане важливим для інших справ, зокрема, проти екс-прем'єра Ю. Тимошенко. Таким чином, процес у справі екс-міністра можна назвати своєрідною "пробною кулею" в питанні подальших судових тяжб політиків.

Захищаючи свої позиції, офіційний Київ може посилатися на прийняття Кримінального процесуального кодексу. Оновлений КПК дійсно трохи інакше регулює питання тримання під вартою, вводячи нові заходи на кшталт домашнього арешту і обмежуючи терміни досудового слідства. Українським громадянам залишається лише сподіватися, що гуманізація норм кримінального процесу не буде носити тільки рекламний характер.

Коментарі

Член-кореспондент НАПрН України, суддя Європейського суду в 2009 р. Станіслав Шевчук:

- Судовою реформою були введені положення про допуск справ до перегляду в ВСУ через Вищий спецсуд і ряд інших аспектів, які свідчать про те, що, по суті, у ВСУ зараз немає повноцінної касаційної функції. Дуже цікавою новацією є доповнення ст. 400-18 КПК новою, 4-ою частиною, яка передбачає, що якщо за результатами розгляду питання про допуск справи до провадження буде встановлено, що порушення Україною міжнародних зобов'язань є наслідком недотримання процесуального права, справу розглядає ВССУ, а якщо матеріального - Верховний Суд.

Насправді, це наш чисто радянський поділ: що є матеріальне, а що - процесуальне право. Далеко не завжди в рішеннях ЄСПЛ їх можна розмежувати. Наприклад, ст. 6 Конвенції "Право на справедливий судовий розгляд" (одна з найбільш популярних для звернення до Суду - прим. Ред.). З одного боку, мова йде про процесуальне порушення. Але ЄСПЛ може прийти до висновку, що Україна неправильно застосувала і матеріальне право. Наприклад, якщо говорити про справу "Проніна проти України", наші суди не так застосували матеріальне право - не звернули уваги на норми Конституції і не застосували їх як норми прямої дії. Якщо, наприклад, говорити про ст. 3 Конвенції щодо заборони катувань, то на наш КК це матеріальне право. Але Суд може визнати, що є порушення і позитивних обов'язків держави, які полягають у незалежному розслідуванні, тобто порушення процесуального права. На мій погляд, якщо має місце таке поєднання, таку справу однозначно має розглядати Верховний Суд як найвищий судовий орган.

Член-кореспондент НАПрН Україна, д.ю.н., професор Тетяна Варфоломєєва:

- якщо говорити про конкретну справу Ю. Луценко, я думаю, тут мають місце, в першу чергу, процесуальні аспекти. Тому що мова йде про законність його утримання під вартою, порушення права на захист та інших моментів, пов'язаних безпосередньо з процедурою. Я думаю, Європейський суд адекватно відреагує на все.

Є багато питань у нас в Україні, про які довгий час говорять, але вони до сих пір не врегульовані. Це і серія справ в ЄСПЛ про тортури, неналежному утриманні в СІЗО. Зараз з боку Президента України вживаються заходи, особливо після перевірок, які пройшли щодо умов тримання осіб в місцях позбавлення волі. Україна не може не виконувати рішення ЄСПЛ. Але, на жаль, практика свідчить про те, що частина рішень Україна не виконала. Зараз у Великобританії проходить Брайтонська міждержавна конференція, яка торкнеться також реорганізації Європейського суду. Там задалися дилемою, наскільки ефективно те, що справа в ЄСПЛ часом розглядається 5-7 років. А якщо потім його рішення ще й не виконується, виникає безліч питань, в т. ч. щодо уніфікації процедур Європейського суду.

Суддя Верховного Суду України, екс-глава ВСУ Василь Онопенко:

- Я б розглядав цю проблему в контексті повноважень Верховного Суду, і моя позиція з цього приводу ясна і не змінюється. Я вважаю, що остаточне рішення має бути за Верховним Судом в будь-якій справі, незалежно від того, носить справа політичне забарвлення чи ні.

Зараз після встановлення Європейським судом недотримання норм процесуального права ці проблеми розглядаються Вищим спеціалізованим судом, це передбачається законодавством. А от чи надійдуть ці справи в ВСУ, поки неясно. Проходять конференції, мої колеги і я виступаємо, десь зріють пропозиції про те, що необхідно повертати істотні повноваження ВСУ, і деякі з них уже готові вступити на обробку. Тому що фактично сьогодні ми навіть не можемо, по суті, прийняти остаточно рішення, а тільки, як правило, направляємо справи знову в касаційний суд. Тому, на мій погляд, ці повноваження необхідно повернути. Яку саме частину, це вже питання законодавче. Але в тому, що це необхідно людям, у мене немає сумнівів.

Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров:

- Скарга у справі Ю. Луценка не стосується його судової справи, яка зараз буде розглядатися в апеляції. Вона стосується лише питань порушень щодо утримання під вартою, чи були порушення Конвенції при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу. Якби Луценко не був засуджений, можна було б ставити питання про його звільнення з-під варти. Найкращий спосіб виконати рішення про порушення ст. 5 Конвенції - це звільнити підслідного. Але оскільки Луценко зі статусу підслідного вже перейшов в статус засудженого, його скарга і можливе рішення Європейського суду його в цьому статусі не стосується. У нас, швидше за все, будуть відповідати, що прийняли новий КПК і цим зняли проблему.

Наталя Мамченко
Судово-юридична газета № 15, 23-29 квітня 2012