Головна Аналітика Деякі нюанси укладення договору позики (суми, терміни, відсотки)

Деякі нюанси укладення договору позики (суми, терміни, відсотки)
Вівторок, 15 травня 2012, 07:27

Деякі нюанси укладення договору позики (суми, терміни, відсотки)До редакції "Судово-юридичної газети" регулярно надходять листи з проханням роз'яснити можливості і наслідки укладення договору позики, оскільки в силу різних обставин українці сьогодні все частіше користуються цим видом послуг. Експерти видання вирішили детально висвітлити цю тему на підставі законодавства у цій сфері.

Сума не обмежена

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, а позичальник зобов'язаний повернути цю ж суму грошей або кількість речей того ж роду та такої ж якості. Ч. 2 ст. 1046 ЦКУ передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передачі грошей (речей).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦКУ, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Законодавством не встановлено жодних обмежень щодо осіб, які можуть бути сторонами договору позики, - ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. Також немає обмежень щодо суми грошових коштів, що передаються на підставі договору позики. При укладенні договору позичальник отримує грошові кошти у власність і може розпоряджатися ними на власний розсуд.

Посвідчив нотаріально - спи спокійно

Чинним законодавством України встановлені вимоги до форми договору позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦКУ, договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш ніж в 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець - юридична особа, - незалежно від суми. П. 5 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ) передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, він становить 17 грн. Отже, у разі укладення договору позики на суму більше ніж 170 грн. такий договір повинен бути укладений у письмовій формі.

Відповідно до ч. 4 ст. 209 ЦКУ, на вимогу фізичної або юридичної особи будь-яка угода з його участю може бути нотаріально посвідчена. Експерти "Судово-юридичної газети" настійно рекомендують нотаріально посвідчити договір позики щоб уникнути можливих непорозумінь.

Чи платити відсотки?

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦКУ, особа, що дає в борг, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або ж визначаються на рівні облікової ставки Національного банку України. Отже, в договорі потрібно передбачити умови та порядок сплати відсотків за користування грошовими коштами. Якщо ж позика безвідсоткова, це також слід прописати в договорі. В цілому ж все віддається на розсуд сторін. Припустимо, родич хоче позичити гроші на будівництво будинку, але при цьому побоюється, що без певного стимулу гроші не будуть повернуті в строк. В цьому випадку в договорі слід закріпити положення, відповідно до якого позичальник не платить відсотки за користування грошовими коштами, скажімо, перші 5 років дії договору. А на наступні роки користування грошима потрібно обов'язково закріпити розмір відсотків, строки та порядок їх сплати.

В ст. 1049 ЦКУ закріплено обов'язок позичальника повернути грошові кошти в строк і в порядку, встановленому в договорі. Значить, в ньому обов'язково повинні бути обумовлені строки, порядок і чіткі умови повернення коштів. Крім того, при укладенні договору слід звернути увагу на умови його дострокового припинення та відповідальність сторін за порушення умов договору.

Оподаткування доходів позичальника

Відповідно до п. 14.1.267 ст. 14 НКУ, позика - це грошові кошти, які надаються резидентами (фінансовими установами) або нерезидентами (крім тих, які мають офшорний статус) позичальникові на певний строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою відсотків за користування сумою позики.

Нерезиденти - це фізичні особи, які не є резидентами України. Резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Якщо фізособа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо при цьому має місце постійного проживання в Україні, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Якщо ж державу, в якій людина має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або ж людина ніде не має місця постійного проживання, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи дні приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є постійне місце проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Якщо все ж неможливо визначити резидентський статус людини, вона вважається резидентом, якщо є громадянином України. Якщо, всупереч закону, фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбачений НКУ або нормами міжнародних угод України.

Згідно ст. 165 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається йому, а також основна сума кредиту, яку платник податку отримує на певний термін і під відсотки (протягом терміну дії договору), в т. ч. фінансового кредиту, забезпеченого заставою. Виходячи з аналізу вищезгаданої норми та ст. 14 НКУ, можна зробити висновок, що основна сума позики також не входить в загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід позичальника. Таким чином, грошові кошти, отримані позичальником, є доходом, але до визначеного договором терміну (дати повернення коштів) базою оподаткування не є. У разі ж невиконання позичальником зобов'язання щодо повернення грошових коштів в строк, передбачений договором, його дохід як фізичної особи у вигляді суми коштів, отриманих від позикодавця і не повернутих у встановлений договором термін, підлягає оподаткуванню.

На жаль, іноді податкові інспектори не сприймають такий підхід, оскільки на сьогоднішній день відсутні узагальнені податкові роз’яснення щодо п. 165.1.29 ст. 165 ПКУ, які дали б чітку відповідь на це питання. У зв'язку з цим радимо не чекати відповідних роз'яснень - розумніше буде самостійно звернутися за ними. Відповідно до п. 52.1 ст. 52 НКУ, при зверненні платників податків контролюючі органи надають безкоштовні консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому вона надана. Консультація надається в усній, письмовій чи електронній формі органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку. Крім того, згідно п. 53.1 ст. 53 НКУ, платник податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, не може бути притягнутий до відповідальності, навіть якщо в майбутньому відповідні консультації будуть змінені або скасовані.

До речі, юрособам ніяких роз'яснень отримувати не треба. У їх відношенні НКУ гранично точний. Порядок оподаткування операцій з борговими вимогами і зобов'язаннями, встановлений пп 153.4.1 п. 153.4 ст. 153 Кодексу, передбачає, що з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням основної суми фінансових кредитів, у т. ч. субординованого боргу, позик від інших осіб -кредиторів, а також повернення основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам-дебіторам, отриманням частки консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу. Чому не можна було прописати схожу норму і щодо фізосіб, залишається загадкою.

Позикодавець платить податки з відсотків

Отримавши відсотки за договором позики, позикодавець зобов'язаний буде включити їх до бази оподаткування. При цьому не грає ролі, резидент він чи ні (відповідно до п. 170.10.1 ст. 170 ПКУ, доходи, отримані в Україну нерезидентами, оподатковуються, виходячи з правил і ставок, визначених для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених нормами цього розділу для нерезидентів). Згідно п. 167.1 ст. 167 ПКУ, ставка податку на доходи, отримані у формі заробітної плати (але не виключно), заохочувальних та компенсаційних виплат, інших винагород за цивільно-правовими договорами (відповідно, і на суми відсотків за договором позики), становить 15% від бази оподаткування. Якщо загальна сума доходів, отриманих платником податку у звітному податковому місяці, перевищує 10-кратний розмір мінімальної зарплати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (на 01.01.2012 - 10730,00 грн, ставка податку становить 17% суми перевищення.

Nota bene
На відміну від позики, відсотки по депозитах поки не обкладаються податком

Згідно п. 164.2.8 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів. П. 167.2 ст. 167 ПКУ передбачено, що стосовно доходу, нарахованого як відсотки на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, ставка податку становить 5% бази оподаткування. Однак, згідно абз. 5 п. 1 Прикінцевих положень НК Україні, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 р., крім: пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 в частині включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді відсотків на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ згідно із законом або на депозитний (ощадний) сертифікат, і абз. 2 - 4 п. 167.2 ст. 167 Кодексу у частині оподаткування процентів, які набирають чинності з 1 січня 2015 р. Таким чином, до 1 січня 2015 р. дохід, отриманий у вигляді процентів на депозитний рахунок, не підлягає оподаткуванню.

Надія Шувар
 Судово-юридична газета (http://sug.kiev.ua) № 18, 14-20 травня 2012