Головна Аналітика Афери з житлом. Випадок з практики

Афери з житлом. Випадок з практики
Субота, 01 вересня 2012, 22:27

У "Судово-юридичну газету" регулярно приходять листи читачів, у яких вони констатують процвітання в Україні квартирного шахрайства. У більшості своїй ці випадки пов'язані з підробкою документів. Насторожує те, що українці беззастережно довіряють шахраям, при здійсненні операцій з нерухомістю не перевіряючи належним чином необхідні документи та наявність обтяжень на майно. "Судово-юридична газета" вирішила розглянути дану проблему з використанням документів по одній гучній справі, які опинилися в розпорядженні видання.

Потерпілими не визнавати!

Афери з житлом. Випадок з практики20.08.2005 сім'я з Чернівців придбала квартиру, яку продавала не власниця, а її подруга з дозволу господині і голови кредитної спілки "Наші люди", в заставі (!) якої перебувала дана житлова площа. При цьому голова кредитної спілки знав, що продавець не є власником квартири і не має права нею розпоряджатися. Дані факти підтверджені показаннями свідків, а згодом і відповідними документами. Вироком Першотравневого суду Чернівців від 7.08.2006 продавець квартири визнана винною в шахрайстві та підробці документів і засуджена до позбавлення волі на 5 років. Слід зазначити, що бізнесвумен, яка так жваво розпоряджається чужим майном, раніше вже була судима, що в цілому багато що пояснює.

Таким чином, покупці по відплатному договору отримали майно від особи, яка не мала права ним розпоряджатися, чому, на їхню думку, їм було завдано моральну шкоду з боку підставного продавця. Нагадаємо: КПК не встановлює часових обмежень подачі заяви і визнання судом потерпілою стороною будь-якої особи. Згідно з ч. 1 ст. 49 КПК, потерпілим є особа, якій злочином завдано моральну, фізичну або майнову шкоду. Зважаючи на цю норму, в кінці судового слідства по кримінальній справі № 1-246 2006 р. покупці звернулися до суду із заявою про визнання їх потерпілою стороною. Але суддя своєю постановою відмовив у визнанні їх такими, посилаючись на те, що вони не позбавлені права захищати свої законні інтереси в порядку цивільного судочинства.

Можливість того, що власниця квартири буде подавати цивільний позов до них про повернення квартири, судом не розглядалася - гіпотезу покупців щодо цього суд визнав звичайними "роздумами" і порадив захищати свої права в судовому порядку. До слова, власниця проданої квартири в присутності свідків заявила про відсутність претензій до покупців і виявила бажання отримати грошове відшкодування збитків з "продавця". Зважаючи на відсутність претензій з боку власниці квартири покупці продали нещасливу житлову площу третій особі.

Однак, як з'ясувалося, винуватиця продала все своє майно ще до початку судового розгляду справи. І оскільки взяти з засудженої шахрайки опинилося нічого, власниця квартири звертається до суду з вимогою повернути належне їй майно із чужого незаконного володіння, вказуючи при цьому, що перші покупці квартири, знаючи про те, що вона буде вимагати повернення вкраденого, позбавилися від спірного житла шляхом відчуження третій особі.

У свою чергу, обмануті покупці звернулися в суд із заявою про визнання їх добросовісними набувачами, оскільки спірна квартира купувалася через агентство нерухомості, документи ретельно перевірялися особисто директором агентства і відповідали встановленому державному зразку. Головним чином, вони посилаються на те, що на момент покупки спірної квартири вони не знали і не могли знати, що особа, що відчужує їм квартиру, не була її власником і не мала права її продавати. Рішенням Першотравневого райсуду від 06.10.2010 у задоволенні позову їм було відмовлено, а квартира повернута у власність справжньої власниці. Головним аргументом суду стало те, що покупці звернулися в суд про визнання їх добросовісними набувачами в квітні 2008 р., а продали спірну квартиру третій особі в квітні 2006 р., тому вони безпідставно вважають, що їхнє право на спірну квартиру яким чином порушується , не визнається або оспорюється. Апеляційні скарги на цей рахунок були відхилені.

Таким чином, дійсна власниця квартири отримала свою житлову площу назад, третій особі, котрий купив квартиру, були повністю відшкодовані сплачені кошти, а покупці спірної квартири залишилися без житла і без коштів, витрачених на нього.

Чи можлива змова?

У певний момент прокурор починає підозрювати, що між продавцем і власницею апартаментів існувала змова, і дає вказівку слідчому Первомайського РВУ МВС Чернівців перевірити таку можливість. Як випливає з т. 2, а. с. 10-12 кримінальної справи № 1-246/2006 р., слідчий на виконання вказівок прокурора просто цікавиться у власниці квартири, чи можлива між нею і продавцем квартири змова про фіктивний продаж житла і отриманні прибутку. На цьому всі слідчі дії з цього питання були завершені.

Обурені покупці звертаються до начальника Первомайського РВ МВС Чернівців, а також в районну та обласну прокуратуру з заявою, в якій детально описані обставини, що свідчать про можливі факти змови (зокрема, продавець житла більше двох років проживала в цій квартирі за згодою господарки) і шахрайських дій щодо їх коштів. У заяві сторона просила за результатами перевірки порушити кримінальну справу щодо продавця і власниці квартири за ознаками дій, передбачених ст. 190, 358 КК України.

Обласна та районна прокуратура розгляд цієї справи поклала на начальника Первомайського РВ МВС Чернівців. Слід зазначити, що в подальшому постановою суду бездіяльність Первомайського райвідділу міліції з розгляду та направлення відповіді за вищезазначеним заявою була визнана протиправною. А покупці в порядку цивільного судочинства все ж довели факт існування змови між господинею квартири, продавцем і головою кредитної спілки при отриманні кредиту в КС "Наші люди" під заставу цієї квартири і подальшої її продажу з метою погашення кредиту. Тим більше, що всі необхідні документи були оформлені за підробленим паспортом продавця з прізвищем власниці квартири. Історія виявилася банальною: чоловік власниці квартири не знав про те, що в її власності знаходиться квартира, а без згоди чоловіка нотаріус не оформив би договір іпотеки, щоб закласти квартиру під кредит, тому підроблений паспорт був без штампу про шлюб.

По кримінальній справі № 1-246/2006 р. суд не надав жодної оцінки дій господарки квартири і голови кредитної спілки - винним визнано тільки особу, що продала квартиру. Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова в кримінальній справі, що набрала законної сили, має преюдиціальне значення для суду, який розглядає цивільну справу щодо цивільно-правових наслідків дій особи з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Зважаючи на це всі докази на користь провини інших осіб, які були надані покупцями в ході розгляду цивільної справи № 2-14/2010 р., рішенням суду були відхилені.

Суд апеляційної інстанції підтвердив правильність рішення суду першої інстанції, а ВССУ залишив його постанову без змін.

Звідки договір?

Ще один момент, що заслуговує окремої уваги, стосується договору купівлі-продажу квартири, який з моменту її купівлі постійно перебував у покупців і жодного разу не був наданий слідчому по даній справі. Тим не менш, за словами представників покупців, слідчий сфабрикував протокол огляду "оригіналу" договору купівлі-продажу і навіть запевнив його підписами понятих. До слова, останні проходили практику в Первомайському РВ УМВС Чернівецької області, під час проходження практики були співробітниками міліції і в якості понятих виступати не могли. Факт внесення недостовірних даних до постанови від 6.03.2006 встановлений прокуратурою Першотравневого району Чернівців.

Що цікаво, пізніше слідчий заявить, що попросту не пам'ятає, звідки взяв оригінал договору купівлі-продажу, копію якого приєднав до матеріалів кримінальної справи, однак вказана копія була нотаріально засвідчена і відповідала оригіналу. У зв'язку з цим виникають закономірні питання: звідки все ж взявся оригінал договору, і що заважало слідчому отримати його у покупців і приєднати до матеріалів справи як речовий доказ?

Нагадаємо, згідно зі ст. 79 і 191 КПК, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів слідчий проводить огляд документів у присутності не менше двох понятих. Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі (за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді) або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх власникам, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.

... Перевіркою ознак будь-яких кримінально-караних діянь у діях слідчого не встановлено. Факт внесення до процесуальних документів недостовірних відомостей про огляд і передачу документа названий звичайною технічною помилкою. На думку перевіряючих органів, ніякого умислу на внесення недостовірних даних у документ або складання завідомо неправдивого документа з боку слідчого не було. Крім іншого, було підкреслено, що протокол огляду договору купівлі-продажу та постанову про його визнання та приєднання до кримінальної справи в якості речового доказу не є офіційним документом, оскільки він не тягне за собою правових наслідків - виникнення, зміни або припинення правовідносин. А за таких обставин в діях слідчого відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК.

Очевидно, аналізувати дії співробітників правоохоронної системи можуть тільки відповідні контролюючі органи. Однак, оскільки подібні шахрайства сьогодні зустрічаються все частіше, і пересічні українці, як бачимо, в результаті хитро продуманих афер залишаються без житла і грошей, можна зробити висновок про необхідність більш ретельного контролю за подібними випадками.

За матеріалами: Судово-юридична газета | http://sud.ua/newspaper