Головна Житлові спори Рішення суду у справі про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та виселення

Рішення суду у справі про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та виселення
Неділя, 02 жовтня 2011, 05:50

Справа №2-3167\11

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
06 травня 2011 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Братасюка В.М. 
з участю секретаря Філіпенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, що представляють свої інтереси та інтереси мальотінього ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Тернопільської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом за захистом свого порушеного цивільного права до ОСОБА_2, ОСОБА_3, що представляє свої інтереси та інтереси малолітнього ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Тернопільської міської ради, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, та виселення їх з даної квартири.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та пояснив суду, що квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2, та в котрій зареєстроване місце проживання відповідачки ОСОБА_3 та її малолітньої дитини, ОСОБА_4, була придбана позивачкою ОСОБА_1 з прилюдних торгів з видачею свідоцтва про придбання квартири з подальшою реєстрацією в органах БТІ, однак на повідомлення про добровільне виселення відповідачі у справі відповіді не надали, квартиру добровільно не звільнили, хоча у власності ОСОБА_2 наявне інше житло –квартира АДРЕСА_2 в тому ж будинку, а тому позивачка просить суд ухвалити рішення про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування спірною квартирою та виселення з неї.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили, пояснивши, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки досудових вимог про звільнення спірної квартири ОСОБА_2 від позивачки не отримувала, й наявна в матеріалах справи, як доказ, копія досудової вимоги скерована виключно до відповідачки ОСОБА_2, а жодних вимог ОСОБА_3, що представляє свої інтереси та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4, про виселення не надходило.

Крім того ОСОБА_2 суду пояснила, що в іншій належній їй квартирі АДРЕСА_2 в тому ж будинку, проживають сторонні люди, перед якими вона має боргові зобов’язання, а тому вона з членами сім'ї туди вселитися не може.

Відповідачка ОСОБА_3, що представляє свої інтереси та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4, котра є членом сім'ї – донькою ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилася, зі слів матері перебуває на заробітках за кордоном, хоча своєчасно, в розумінні ст.. 74 ЦПК України, за місцем реєстрації проживання повідомлялася судом про час і місце судового розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності, оскільки участь в судовому засіданні є диспозитивним правом а не обов’язком сторін.

Представник Служби у справах дітей Тернопільської міської ради в судовому засіданні поклався на думку суду, однак просить врахувати при вирішенні спору інтереси малолітньої дитини.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами, судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В свою чергу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1 ст.16 ЦК України.) .

На підставі проведених, 28 січня 2011 року Тернопільською філією приватного підприємства "СП Юстиція" (за договором з першим відділом ДВС Тернопільського міського управління юстиції), прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1, позивачку ОСОБА_1 було визнано переможцем, про що складено протокол №21\228\10\і-1.

Після розрахунку за придбане нерухоме майно в сумі 336 395 гривень, з яких 10 091, 85 гривень винагорода спеціалізованої організації ПП "СП Юстиція" та 326 303, 15 гривень сум внесена переможцем прилюдних торгів на рахунок відділу ДВС, головним державним виконавцем першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції 31.01.2011 року складено акт про проведення прилюдних торгів.

Надалі, 01.02.2011 року, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5, на підставі вищезазначеного акта, позивачці ОСОБА_1 видано свідоцтво, посвідчене в реєстрі за № 324, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на придбану з прилюдних торгів двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. з наступним внесенням запису в електронний реєстр прав власності на нерухоме майно від 08.02.2011 року, органами БТІ.

Також судом встановлено, що квартиру АДРЕСА_1, було реалізовано з прилюдних торгів з метою задоволення вимог іпотекодержателя АТ "Ерсте Банк" в іпотеці якого перебувала квартира, що стверджується Витягом про реєстрацію у державному реєстрі іпотек.

Згідно статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші і цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України передбачає, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відтак, оскільки п.1 ч.1 ст. 2 Закону України №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено, що момент внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є офіційним визнанням та підтвердженням виникнення в особи права власності на нерухоме майно, то з моменту проставлення на свідоцтві, виданому 01.02.2011 року приватним нотаріусом позивачці ОСОБА_1, 08.02.2011 року органами БТІ штампа про внесення запису в електронний реєстр прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 набула право власності на оспорювань квартиру в повному обсязі.

Згідно ст. 319 ЦК України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно відомостей будинкової книги, в придбаній позивачкою з прилюдних торгів квартирі зареєстроване місце проживання відповідачки у справі ОСОБА_2, якій оспорювана квартира, до реалізації з прилюдних торгів належала на праві власності, та її дочки ОСОБА_3 з малолітньою дитиною ОСОБА_4.

А тому в зв’язку з в зв'язку із припиненням права власності відповідачки ОСОБА_2 на квартиру остання, а також члени її сім’ї (родини), втратили право володіння та користування даною квартирою.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку», частини третьої статті 109 Житлового Кодексу України, звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців (громадян, що мешкають у ньому).

Частиною другою статті 40 Закону України «Про іпотеку»та частиною третьою статті 109 Житлового Кодексу України встановлено обов'язок всіх мешканців переданого в іпотеку житлового приміщення, після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на дане житлове приміщення, на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника, протягом одного місяця з дня отримання вимоги добровільно звільнити житлове приміщення.

Письмова вимога позивачки ОСОБА_1, надіслана на адресу відповідачкиу справі, попереднього власника оспорюваної квартири, ОСОБА_2, про звільнення квартири в 30 денний строк з дня отримання вимоги, була залишена без відповіді, а відповідачі у справі продовжують проживати в квартирі.

За таких обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 до відповідачів про виселення ОСОБА_2, та членів її сім’ї ОСОБА_3, ОСОБА_4 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1, як таких, що проживають у вищезазначеній квартирі без законних підстав, підлягає до задоволення.

Однак обраний стороною позивача спосіб захисту цивільного права шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1, не підлягає в даному випадку до застосування судом, оскільки особа може вважатися такою, що втратила право на користування житловим приміщенням (ст. 71 ЖК України, ст. 405 ЦК України) лише в разі законного здійснення такого права, однак судом вищезазначено, що з моменту втрати права власності на житло ОСОБА_2, остання та члени її сім’ї перебувають в статусі тимчасових жильців, що безпідставно займають чуже житло.

При цьому, вирішуючи спір суд враховує інтереси малолітньої дитини, й вважає за можливе виселити відповідачів з квартири, оскільки з долученої до позовної заяви копії договору купівлі –продажу квартири від 11.12.2007 року вбачається, що у відповідачки у справі ОСОБА_2 перебуває у власності ще одна двокімнатна квартира - АДРЕСА_2 у тому ж будинку, відтак малолітня дитина ОСОБА_4, як член родини ОСОБА_2 –її онук, що разом з нею проживає, є забезпеченим житловою площею.

Крім того суд критично оцінює заперечення відповідачки ОСОБА_2 проти заявлено позову з посиланням на те, що вона не отримувала досудову вимогу про звільнення приміщення, оскільки її доводи спростовуються наявними в матеріалах справи копіями: досудової вимоги від 04.02.2011 року, адресованої попередньому власнику квартири –ОСОБА_2, звільнити оспорювану квартиру, й поштового повідомлення від 10.02.2011 року про вручення повідомлення за місцем проживання відповідачки ОСОБА_2

Також критичній оцінці судом підлягає твердження представника ОСОБА_2, ОСОБА_6, про відмову в задоволенні позову з причини неповідомлення, в порядку, визначеному ЗУ «Про іпотеку»та ЖК України, відповідачки ОСОБА_3, що представляє свої інтереси та інтереси малолітнього ОСОБА_4, про звільнення незаконно займаного житлового приміщення, оскільки заперечення заявлене неналежним представником – повіреного ОСОБА_6 уповноважено довіреністю, посвідченою нотаріально, представляти інтереси відповідачки ОСОБА_2, а не відповідачки ОСОБА_3., відтак його заперечення в інтересах ОСОБА_3. судом не можуть братися до уваги.

Керуючись ст.ст. 60, 88, 212-215, 222 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 387, 391 ЦК України, ст. 109 ЖК України, Законом України «Про іпотеку» , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, та членів її сім’ї ОСОБА_3, ОСОБА_4 з двокімнатної квартири АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ОСОБА_3 45, 50 гривень сплачених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

 Головуючий Братасюк В.М.