Головна Трудові спори Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди - рішення суду

Середа, 13 жовтня 2010, 20:55

Справа № 2-4524/10

РІШЕННЯ

Ім’ям України

04 жовтня 2010 року                     м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого – судді                 Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                           Єременко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Стребка В.І., представника третьої особи – Козоріза В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за об’єднаним позовом ОСОБА_1 до Всеукраїнської спілки автомобілістів, третя особа – голова Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренко Микола Юхимович, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виплату компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 07 березня 2007 року звернувся з позовом до відповідача - Всеукраїнської спілки автомобілістів, визначивши третьою особою голову Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю., про скасування його наказу № 4-К від 13 лютого 2007 року про звільнення його з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів; стягнення з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь коштів у сумі 301 гривня 23 копійки, як відшкодування на витрачені ним ліки під час перебування на стаціонарному лікуванні; стягнення з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь коштів за невиплачену компенсацію з невикористаної відпустки під час вимушеного прогулу, спричиненого попереднім незаконним звільненням та компенсації за додаткову відпустку, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи за 2006 рік, з розрахунку місячної ставки у сумі 1250 гривень; відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 18000 гривень; зобов’язання відповідача внести зміни до його трудової книжки стосовно його незаконного звільнення (а.с. 2-8). Під час розгляду справи доповнив свої позовні вимоги, прохаючи суд визнати дії Тодоренка М.Ю. щодо його звільнення такими, що носять дискримінаційний характер, винести йому офіційне застереження щодо недопущення подібних дій у майбутньому (а.с. 177-178, 185). 

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2008 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі (а.с. 214-216). Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 07 квітня 2008 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2008 року скасовано, а позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: наказ голови Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю. № 4-К від 13 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів скасовано; ОСОБА_1 з 13 лютого 2007 року поновлено на посаді директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів; стягнуто з Всеукраїнської спілки автомобілістів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу – з 13 лютого 2007 року по 07 квітня 2008 року в сумі 17208 гривень 41 копійку, стягнуто кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 гривень, а всього стягнуто коштів на загальну суму 19208 гривень 41 копійку; зобов’язано Всеукраїнську спілку автомобілістів внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі; у задоволенні позовних вимог у іншій частині позову відмовлено (а.с. 246-252). Підставами для скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2008 року суд апеляційної інстанції вказав наявність встановлених ним фактичних даних про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено всупереч вимогам трудового законодавства України та ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». 

15 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із з позовом до відповідача - Всеукраїнської спілки автомобілістів, визначивши третьою особою голову Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю., про скасування його наказу № 30-К від 15 квітня 2008 року про звільнення його з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів та про поновлення його на посаді директора цієї школи з моменту звільнення – 13 лютого 2007 року; стягнення з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у 2008 році; стягнення з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь коштів за невиплачену компенсацію з невикористаної відпустки під час вимушеного прогулу та компенсації за додаткову відпустку, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи за 2008 рік; відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 28000 гривень; зобов’язання відповідача внести зміни до його трудової книжки стосовно його незаконного звільнення (т.№ 2, а.с. 5). Ухвалою суду від 06 серпня 2008 року позови від 07 березня 2007 року та від 15 травня 2008 року об’єднано у одне провадження (т.№2, а.с. 52). 24 березня 2009 року доповнив та змінив свої позовні вимоги, прохаючи суд стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2008 року; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь грошову компенсацію за невикористані щорічну та додатково оплачувану, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відпустки за 2007-2008 роки; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь грошову компенсацію за невиплачену вихідну допомогу під час його звільнення з посади директора автошколи з 13 квітня 2007 року; матеріальне відшкодування здійснити з урахуванням рівня інфляції (т.№2, а.с. 82-83). Під час розгляду справи збільшив позовні вимоги, прохаючи суд стягнути з відповідача кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 90000 гривень (т.№2, а.с. 223-224). Далі знову виклав свої позовні вимоги в новій редакції, прохаючи суд про наступне: скасувати наказ Всеукраїнської спілки автомобілістів № 30-К від 15 квітня 2008 року про звільнення його з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів з 13 лютого 2007 року, як незаконний; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2008 року з урахуванням коефіцієнта підвищення тарифних ставок; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки з 17 лютого 2007 року; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь грошову компенсацію за невиплачену вихідну допомогу під час його звільнення з посади директора автошколи з 13 лютого 2008 року у розмірі трьохмісячного заробітку; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь кошти у сумі 400 гривень, які виплачені ним за аудиторську допомогу по встановленню розміру матеріальних відшкодувань; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь кошти у сумі 1206 гривень 91 копійку, як витрати за проведену по справі судово-економічну експертизу; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь кошти у сумі 3484 гривні 50 копійок, як витрати за проведену по справі судово-психологічну експертизу; стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів на його користь кошти у сумі 90000 гривень на відшкодування завданої йому моральної шкоди; у разі поновлення його на посаді директора автошколи зобов’язати відповідача за власні кошти замінити його трудову книжку, яку відповідач своїми неодноразовими, незаконними та навмисними діями, а також шляхом допущення прямих помилок при записах, зробив дискредитаційною у випадку оформлення його на нову роботу (т.№2, а.с. 266-267). Далі збільшив свої позовні вимоги, прохаючи суд стягнути заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 17 вересня 2010 року (т.№2, а.с. 298-299). Від позовних вимог у частині стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку, як особі, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, відмовився і відмову прийнято судом (т.№2, а.с. 276).

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з моменту прийняття на посаду директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів, з 10 березня 2004 року, ні від кого не приховував того факту, що є інвалідом 3 групи, яка отримана при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Навпаки, при прийомі його на роботу, голова Полтавської обласної ради Всеукраїнської спілки автомобілістів Сухотинська О.В. повідомила йому про те, що інваліди на роботі їм потрібні, бо це зменшить відрахування зі школи. Не дивлячись на інвалідність, він виконував у повному обсязі усі функції директора автошколи, забезпечував покращення показників її роботи. Його неодноразово звільняли з роботи, але незаконно, що підтверджено рішеннями апеляційного суду Полтавської області. Внаслідок цих звільнень йому завдано моральної шкоди у вигляді приниження перед колективом автошколи, рідними, знайомими особами, підривом його ділової репутації. 

У судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні тексту позовних заяв та заяв про зміну позовних вимог.

Представник відповідача позов не визнав у повному обсязі. Пояснив, що ОСОБА_1 при прийомі на посаду директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів приховав факт інвалідності, так як у м. Києві, до його безпосереднім роботодавцем був голова Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренко М.Ю., а не Су хотинська О.В., не повідомив про факт інвалідності та не надав копії документа, яким йому встановлено інвалідність. За час роботи показав себе з негативного боку, так як з обсягом роботи не впорався, внаслідок чого і був двічі звільнений з посади директора авто школи. При розгляді справи в суді затягував процес, а тому, у випадку прийняття судом рішення про поновлення його на роботі, слід, у відповідності до вимог ст. 235 КзПП України та п. 32 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1992 року зі змінами та доповненнями, стягнути зі спілки на його користь заборгованість із зарплати за час вимушеного прогулу лише за 1 рік. Наявності заподіяння йому моральної шкоди суду не довів, розмір цієї шкоди є нереальним. Крім того, рішення апеляційних судів Полтавської області, якими скасовано рішення судів першої інстанції, які двічі відмовляли ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, виконано спілкою, а позивачу сплачено за цими рішеннями 3000 гривень на відшкодування моральної шкоди, що не враховано експертом при приведенні судово-психіатричної експертизи.   

Представник третьої особи вважав позовні вимоги такими, що в повному обсязі не підлягають задоволенню. Пояснив, що ОСОБА_1 не може, як інвалід, займати посаду директора автошколи, так як втратив 50% працездатності. Крім того, сам стиль його керівництва є неприйнятним і неприпустимим. За час роботи він видавав явно незаконні накази, допустив до значного погіршення якості послуг, які надає автошкола, вирішував свої особисті комерційні питання за рахунок колективного майна. Голова Всеукраїнської спілки автомобілістів, вже не покійний Тодоренко М.Ю., а новий – Жук В.О., пропонував йому укладення мирової угоди за умови сплати 60000 гривень, але він відмовився, так як хоче більше. Вважає методично неправильним зроблений висновок судово-економічної експертизи, так як експерт, у порушення вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08 лютого 1995 року, не повинна була виводити та застосовувати при розрахунках коефіцієнт підвищення тарифних ставок.   

Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного. 

Так, допитаний у суді свідок ОСОБА_7 показав, що при прийомі ОСОБА_1 на роботу всі знали, що він був інвалідом, як особа, що брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Це знав він, як директор автошколи, коли передавав справи ОСОБА_1, Сухотинська О.В. та голова Полтавської ради ВСА Ромашко. 

Судом встановлено, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 07 квітня 2008 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2008 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, а позовні вимоги задоволено частково, в тому числі у частині скасування наказу голови Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю. № 4-К від 13 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів та поновленні ОСОБА_1 з 13 лютого 2007 року на посаді директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів, а також у частині відшкодування йому моральної шкоди у сумі 2000 гривень (а.с. 246-252). На виконання цього рішення головою Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренком М.Ю. 15 квітня 2008 року видано наказ № 29-К, яким скасовано його ж наказ № 4-К від 13 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 посади, та з 13 лютого 2007 року ОСОБА_1 поновлено на посаді директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів (т.№ 2, а.с. 17). Одразу ж після цього наказу, 15 квітня 2008 року, головою Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренком М.Ю. видано наказ № 30-К, яким ОСОБА_1 знову, з підстав неможливості виконувати свої обов’язки за станом здоров’я, на підставі ч. 2 ст.40 КЗпП України, звільнено з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів, знову ж з 13 лютого 2007 року (а.с. 18). Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 12 січня 2010 року, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, з 15 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року становить 44178 гривень 67 копійок, середньоденний заробіток за остання два місяці, які передували його звільненню, становить 75 гривень 37 копійок; розмір грошової компенсації за невикористану ним щорічну відпустку за період часу з 17 лютого 2007 року по 31 грудня 2009 року становить 8928 гривень; загальний розмір грошової компенсації ОСОБА_1 становить 54651 гривня 67 копійок (а.с. 197-202). Вартість цієї експертизи, оплачена ОСОБА_8, складає 1194 гривні 96 копійок (а.с. 173-174, 196). Згідно з висновком судово-психологічної експертизи, звільнення з роботи ОСОБА_1 за ініціативою адміністрації Всеукраїнської спілки автомобілістів вплинуло на його особистість, як психотравмуючий фактор. Вплив психотравмуючого фактору на особистість ОСОБА_1 полягає у заподіянні значних перешкод його звичайній життєдіяльності, подолання яких протягом значного часу і дотепер вимагає від нього додаткових надлишкових зусиль. Зазначене суттєво негативно вплинуло на його фізичний та психічний стан, значно перешкодило оптимальному та звичайному для особистості підекспертного соціальному функціонуванню, зруйнувало його професійні плани та перспективи, що він міг реалізувати на посаді директора автошколи Полтавської обласної організації ВСА, порушило зміст та якість його усталеного життя. За умов ситуації, що розглядається у даній справі – звільнення ОСОБА_1 з роботи за ініціативої ВСА – зумовило та підтримує у нього протягом тривалого часу існування психологічно складних (на моральному рівні), негативних переживань (моральні страждання). Завдані ОСОБА_1 моральні страждання деструктивно впливають на вся основні сфери його життєдіяльності і, у зв’язку з їх інтенсивністю, стійкістю, тривалістю впливу і негативним наслідкам для особистості позивача, є суттєвими. Розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за заподіяні моральні страждання, станом на момент складання висновку судово-психологічної експертизи (на 29 січня 2010 року), орієнтовно становить 60264 гривні (еквівалент 81 мінімальної заробітної плати) (а.с. 205-215). Вартість цієї експертизи, оплачена ОСОБА_8, складає 3450 гривень (а.с. 204, 216). Згідно з розрахунками позивача, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01 січня по 17 вересня 2010 року становить 18897 гривень 49 копійок (а.с. 298-299), розмір відшкодування за заподіяну моральну шкоду становить 90000 гривень (а.с. 299). 

Згідно із вимогами ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 79 ЦПК України встановлено, що  до судових витрат, на відміну від витрат на проведення судових експертиз, витрати на проведення аудиторського дослідження не відносяться.  Нормою ч. 1 ст. 83 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. Згідно із вимогами ч. 5 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законом порядку. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 221 КЗпП України, трудові спори розглядаються районними (міськими) судами. Нормою п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України встановлено, що  безпосередньо у судах розглядаються спори працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору.  Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір; при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік; якщо заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Нормою ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та матеріально підтверджені судові витрати. Згідно з п.32 Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року зі змінами та доповненнями, висновок суду про наявність або відсутність вини працівника у розгляді справи більше одного року, що є підставою для виплати заборгованості за час вимушеного прогулу у межах одного року зо дня звільнення, повинен бути вмотивованим, а такою виною є не заявлення на виклик до суду, вчинення дій по зволіканню у розгляді справи, тощо.   

З наведених норм чинного законодавства України про працю та фактичних обставин справи випливає наступне. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 07 квітня 2008 року дано оцінку законності наказу голови Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю. № 4-К від 13 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів. Зазначене рішення не оскаржено у касаційному порядку і є чинним. Цим рішенням зазначений наказ визнано незаконним та скасовано, а ОСОБА_1 з 13 лютого 2007 року поновлений на посаді директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів і йому частково відшкодовано завдану незаконним звільненням моральну шкоду - у сумі 2000 гривень. Наказ голови Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю. № 30-К від 15 квітня 2008 року про повторне звільнення ОСОБА_1 посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів 13 лютого 2007 року, тобто заднім числом, не може бути законним, так як чинним законодавством України не передбачено припинення трудових правостосунків у зазначений спосіб, а також з тих підстав, що цим наказом не виконано чинне рішення апеляційного суду, яке, як чинне судове рішення, обов’язково повинно бути виконане. 

Внаслідок наведених порушень вимог чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що наказ голови Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю. № 30-К від 15 квітня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів 13 лютого 2007 року є незаконним, а тому підлягає скасуванню. Також суд вважає, що зазначеним наказом ОСОБА_1 безумовно завдано моральної шкоди з підстав, визначених та наведених ним суду, що підтверджено висновками судово-психологічної експертизи. Враховуючи те, що у суду немає підстав вважати розрахунки розміру відшкодування моральної шкоди, наведені у цьому експертному висновку недійсними, суд приймає ці розрахунки для визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Разом з тим, враховуючи те, що спір між ОСОБА_1 та Всеукраїнською спілкою автомобілістів з приводу можливості виконувати ним свої обов’язки, як інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, виник раніше, і що при вирішенні цього спору ОСОБА_1 вже відшкодовано моральну шкоду за рішеннями судів, які виконано, на загальну суму 3000 гривень, на цю суму суд вважає можливим зменшити розмір відшкодування і вважати суму відшкодування завданої йому моральної шкоди у 57264 гривні. Також, враховуючи те, що з вини ОСОБА_1 не зірвано жодне судове засідання, а тривалість розгляду справи викликана невизнанням відповідачем та третьою особою позовних вимог, у тому числі і розміру відшкодування, для з’ясування якого позивач заявив клопотання про проведення експертиз, а також їх заявами про відкладення справи судовим розглядом, суд вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за час вимушеного прогулу, за весь період, який минув зо дня незаконного звільнення та часу розгляду справи, виходячи з експертного висновку та розрахунків позивача, зроблених ним за методикою цього експертного висновку, яка становить 63076 гривень 16 копійок. Також відшкодуванню підлягає компенсація ОСОБА_1 за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу, яка за експертним висновком, становить 8928 гривень. Крім того відшкодуванню у повному обсязі підлягають понесені ОСОБА_1 витрати на проведення призначених по справі експертиз: судово-економічної у сумі 1194 гривні 96 копійок та судово-психологічної у сумі 3450 гривень. 

Разом з тим, суд не вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині відшкодування позивачеві моральної шкоди у сумі 90000 гривень, як такі, що не підтверджені дослідженими судом доказами, а тому необґрунтовані, та відшкодувати витрати на аудиторське дослідження у сумі 400 гривень, так як відшкодування таких витрат не передбачено чинним ЦПК. Також не підлягають відшкодуванню позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача за власні кошти замінити його трудову книжку, яку відповідач своїми неодноразовими, незаконними та навмисними діями, а також шляхом допущення прямих помилок при записах, зробив дискредитаційною у випадку оформлення його на нову роботу, так як чинним законодавством про працю не передбачено можливості заміни правовстановлюючого документу - трудової книжки, за бажанням її власника у зв’язку з негодою із записами у ній.                                                    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 15, 30, 60-62, 75, 84, 88, 208, 212-215, 218, 293, 367 ЦПК України, суд, - 

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Наказ голови Всеукраїнської спілки автомобілістів Тодоренка М.Ю. № 30-к від 15 квітня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з 13 лютого 2007 року з посади директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів – скасувати.   

Поновити ОСОБА_1 з 15 квітня 2008 року на посаді директора Полтавської обласної школи Всеукраїнської спілки автомобілістів. 

Стягнути із Всеукраїнської спілки автомобілістів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час його вимушеного прогулу з 15 квітня 2008 року по 01 жовтня 2010 року у сумі 63076 гривень 16 копійок, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 8928 гривень, кошти у відшкодування завданої йому моральної шкоди у сумі 57264 гривні, витрати на проведення судово-економічної експертизи у сумі 1194 гривні 96 копійок, витрати на проведення судово-психологічної експертизи у сумі 3450 гривень, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 133913 гривень 12 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та у частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за один місяць у сумі 1545 гривень.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовити. 

Стягнути з Всеукраїнської спілки автомобілістів судовий збір у сумі 1339 гривень 13 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень на користь Держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку. 

Суддя                                        І.Ю. Литвиненко