Останнім часом до редакції "Судово-юридичної газети" приходить чимало листів про врегулювання питань усиновлення дітей в Україні. В основному співвітчизників цікавлять питання контролю дотримання прав усиновлених дітей, оскільки нерідко відповідні органи не в силах встежити за всіма випадками правопорушень у цій сфері, і винні опиняються безкарними. Також спостерігається значний відсоток випадків порушення "доброзичливцями" таємниці усиновлення, що в більшості своїй має негативні наслідки.

3000 скарг про порушення прав дітей

За станом на 1 липня 2012 р. в Україні налічується майже 96 тис. дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування. З них під опікою і піклуванням виховуються понад 63 тис. дітей, в прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу - 10821. У першому півріччі поточного року було усиновлено 1352 дітей, з яких громадянами України - 984; іноземцями - 368. За загальними підрахунками, в Україні близько 35 тис. дітей виховуються в сім'ях усиновителів.

За інформацією уповноваженого Президента України з прав дитини Юрія Павленка, за останній рік було розглянуто близько 3 тис. звернень та скарг про порушення прав дітей від самих дітей або від їх законних представників. Найбільш поширені питання захисту житлових та майнових прав дітей, скарги на роботу місцевих органів влади та місцевого самоврядування, питання захисту прав дітей-сиріт та дітей з багатодітних сімей, неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, проблема невиплати зобов'язаними сторонами аліментів, представлення інтересів дітей в судах і т.п.

Відповідно до законодавства України та Конвенції ООН Про права дитини, держава зобов'язана гарантувати кожній дитині-сироті та дитині, позбавленій батьківського піклування, право на виховання в сім'ї (усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу) і повинна здійснювати постійний і якісний контроль за вихованням, умовами проживання та дотриманням прав дітей в цих сім'ях. Основна мета такого контролю - переконатися, що дитина проживає в безпечних умовах і має можливість розвиватися.

Як відбувається контроль?

Згідно зі ст. 235 Сімейного кодексу України (далі - СКУ), нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні, здійснюють органи опіки та піклування. Нагляд за дотриманням прав усиновленої дитини здійснюється до досягнення нею повноліття.

Згідно з Постановою КМУ "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей" № 905 від 8.10.2008, служба у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів щороку протягом перших трьох років після усиновлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання . Надалі така перевірка здійснюється раз на три роки до досягнення дитиною 18 років. Перевірка проводиться із збереженням таємниці усиновлення. За результатами перевірки складається звіт, в якому зазначаються відомості про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини, про стосунки в сім'ї. Форма звіту про умови проживання та виховання усиновленої дитини і вимоги до його складання встановлюються Мінсоцполітики.

У разі виявлення фактів порушення прав дитини служба у справах дітей протягом місяця вживає заходів щодо їх усунення. Якщо протягом цього часу не вдається усунути причини порушення прав дитини, виконавчі органи за клопотанням служби у справах дітей звертаються до суду з позовом про скасування усиновлення, визнання його недійсним або позбавлення усиновлювачів батьківських прав.

Як правило, відвідування сім'ї проводиться однією посадовою особою на прохання батьків, а також коли стає відомо про порушення прав дитини. Перевірку умов проживання і виховання усиновленої дитини проводить комісія з кількох посадових осіб. Перевірки проводяться у формі бесіди з батьками та дітьми, і в їх ході визначаються не тільки умови проживання і виховання дитини, а й наявність емоційного контакту між дитиною і батьками, психологічні проблеми у відносинах родичів, розуміння батьками проблем дитини, виникнення негативних ситуацій, які можуть нашкодити життю та здоров'ю дитини.

Контроль повинен здійснюватися за згодою дітей і батьків. При цьому контролери не мають права залякувати ні дітей, ні дорослих, здійснювати репресивні дії по відношенню до них. Як підкреслюють у відомстві, проведений аналіз показав, що посадові особи, на жаль, не завжди виконують вимоги законодавства щодо контролю за вихованням дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Контроль за умовами виховання дітей у сім'ях опікунів та піклувальників потребує суттєвого вдосконалення. Моніторинг уповноваженого з прав дитини показує, що лише 10% таких сімей перебувають під соціальним супроводом, хоча він і обов'язковий.

Що стосується контролю за умовами виховання дітей у прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, то тут ситуація повністю врегульована законодавством України. Процедура чітка й прозора, її здійснюють працівники служби у справах дітей у співпраці з міліціонером, дільничним лікарем, вчителем або вихователем, соціальним працівником. Соціальним супроводом охоплено 100% прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу.

Розголошення таємниці усиновлення кримінально карається

Згідно зі ст. 226 СКУ, громадяни мають право на таємницю перебування на обліку бажаючих усиновити дитину, пошуку дитини для усиновлення, таємницю подачі заяви про усиновлення та її розгляду, таємницю рішення суду про усиновлення. Усиновлені діти мають право на таємницю, в т. ч. і від них самих, факту їх усиновлення. Після досягнення 14 років вони мають право на одержання інформації про своє усиновлення. Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена, і вимагати нерозголошення цієї інформації особами, яким стало відомо про неї як до, так і після досягнення дитиною повноліття. Усиновлювач також може приховувати від дитини факт усиновлення, якщо розкриття таємниці усиновлення може завдати шкоди інтересам дитини.

Враховуючи нестійкість дитячої психіки, при усиновленні дитини, яка не досягла 7 років, службові особи при виявленні її згоди на усиновлення зобов'язані дотримуватися таємниці усиновлення від самої дитини. Більш того, особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення, а також інші особи, яким став відомий факт усиновлення, зобов'язані не розголошувати цю таємницю навіть тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Згідно з чинним законодавством, порушивши ці норми, винні будуть нести кримінальну відповідальність. Згідно зі ст. 168 КК, розголошення таємниці усиновлення всупереч волі усиновителя карається штрафом до 50 НМДГ, або громадськими роботами на строк до 240 годин, або виправними роботами на строк до двох років. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення стали відомі по службі чи роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається штрафом до 200 НМДГ, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

З таємницею - ні контролю

Втім, Юрій Павленко не згоден з такою постановкою питання і ініціює внесення змін до СКУ та КК про скасування таємниці усиновлення та впровадженні опосередкованого контролю умов проживання усиновлених дітей. На думку пана Павленка, наявність таємниці усиновлення не дає можливості впровадити ефективний механізм контролю виховання і проживання усиновлених дітей. Таємниця усиновлення позбавляє посадовців можливості отримати об'єктивну інформацію про те, як живе і розвивається дитина, навіть тоді, коли дитина знає, що вона усиновлена.

Перш за все, справа в тому, що працівники служби у справах дітей, які перевіряють умови проживання усиновленої дитини, не мають права спілкуватися із сусідами сім'ї або іншими членами сім'ї (бабусями, дідусями, братами, сестрами), тобто не мають можливості почути думка очевидців, дізнатися сторонній погляд. За таких умов система контролю зводиться до перевірки умов проживання дитини та усиновителів.

За словами дитячого омбудсмена, таємниця усиновлення є порушенням права дитини, визначеного Конвенцією ООН про права дитини, - дитина від народження має право знати своїх батьків. Як відзначає експерт, щоб звести до мінімуму ризик порушення в родині прав усиновленої дитини, необхідно зробити дві речі: не допустити потрапляння дитини в сім'ю, в якій батьки не готові до виховання дітей, і забезпечити ефективний контроль за умовами проживання усиновленої дитини. Для цього необхідно скасувати таємницю усиновлення і ввести опосередкований контроль за умовами життя і розвитком дитини з боку всіх посадових осіб, які його оточують.

За словами Юрія Павленка, аналіз реалізації державної політики у сфері дитинства свідчить про необхідність радикального поліпшення діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань забезпечення прав дитини.

Коментар
Уповноважений президента України з прав дитини Юрій Павленко:

- Існує міф, що таємниця усиновлення - це механізм захисту дитини та її батьків від зайвої уваги з боку сторонніх осіб, від психологічної травми для дитини, можливість сім'ї жити звичайним життям, нічим не відрізняючись від навколишніх. Насправді ж дитина рано чи пізно дізнається правду, і чим пізніше вона дізнається про своє усиновлення, тим непередбачуваними можуть бути наслідки цієї інформації: образа на усиновителів, розрив відносин, втеча з дому і т. п. Таємниця усиновлення однозначно є превалюванням інтересів дорослих над інтересами дитини.

Крім того, таємниця усиновлення позбавляє посадовців можливості отримати об'єктивну інформацію про те, як живе і розвивається дитина, навіть якщо вона знає, що усиновлена. Для захисту дітей, для дотримання Конвенції ООН Про захист прав дітей, для забезпечення інтересів дитини таємниця усиновлення має бути скасована, і ми зі свого боку ініціюємо відповідний законопроект про внесення змін до Сімейного та Кримінального кодексів про скасування таємниці усиновлення.

За матеріалами: Судово-юридична газета | http://sud.ua/newspaper