При вирішенні колізії прав на торговельні марки та авторського права компетентність експертів має вирішальне значення

Сьогодні навіть діти знають, що торгова марка (ТМ) - це найважливіший елемент персоніфікації системи товарообігу і, відповідно, ключова ланка реклами як виробника товарів чи послуг, так і його продукції. Тому він повинен мати рекламоздатність, тобто бути лаконічним, естетичним, легко відтворюватися (вимовлятися), а також володіти асоціативністю і оригінальністю. Про те, як виділитися в своїй ніші, написано безліч наукових робіт, але на практиці, як зауважив один експерт, "обстановка характеризується відсутністю прогнозів і їх неможливістю".

І що робити, якщо найменування "Віагра", "Марс", Puma і навіть "Наша Хрюша" вже кимось зареєстровані? Чужого успіху навчитися складно - хіба що його зімітувати, але це загрожує позовами правовласників. Але ж так хочеться відразу, і в бренди!

І тут на допомогу прийде класика, точніше - відомі об'єкти авторського права, строк чинності майнових прав на які вже сплив. Або не закінчився ...

"Чайка", "Вишневий сад", "Дядя Ваня" ... Ви думаєте, це знамениті назви всесвітньо відомих п'єс Антона Чехова? Ні, в XXI столітті вони працюють брендами у фізичних та юридичних осіб для маркування товарів і послуг.

До речі, у нас можна приватизувати і імена самих класиків: Пушкіна - для закладів громадського харчування (свідоцтво № 134944), а Чехова - для розважальних послуг, постачання їжею, прокату, найму і т.д. Найменуванням "Дядя Ваня" (свідоцтво № 127938) можна маркувати їжу і питво.

Зареєструвати знову

Правову регламентацію відносин, пов'язаних із реєстрацією, використанням та захистом ТМ, визначають норми Цивільного кодексу України та Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (Закон про ТМ), а також інших нормативних актів України.

Вступаючи в 2008 році до Світової організації торгівлі, Україна в цілому привела національне законодавство у відповідність з міжнародними стандартами, звернувши особливу увагу на законодавство у сфері інтелектуальної власності. І хоча тепер Закон про ТМ містить абсолютно чіткі критерії для надання правової охорони знаку, а також об'єктивні і суб'єктивні (наявність "старшого права" третіх осіб) підстави для відмови в його реєстрації, це не заважає трактувати їх зовсім по-різному.

Нагадаємо, що об'єктом ТМ може бути словесне (образотворче, комбіноване) позначення і, відповідно, назва товару / послуги та / або їх виробника, а також рекламний слоган, якщо він є оригінальним. Правовласник товарного знака має виключне право використовувати його, розпоряджатися ним та, відповідно, забороняти його використання іншим особам. Це право набувається на підставі державної реєстрації, але може бути отримано і на підставі популярності.

Основною ж умовою охороноздатності є те, що знак повинен володіти розпізнавальною здатністю (не бути загальним поняттям і відрізнятися від інших) і не повинен вводити в оману.

З відносних підстав для відмови в реєстрації знака (по наявності "старшого права") основне значення мають наступні:

- таке ж або подібне позначення вже зареєстроване іншими особами для тих же товарів або послуг;

- позначення відтворює назви відомих творів науки, літератури і мистецтва або фрагменти, цитати і персонажі з них без згоди суб'єктів авторського права або їх правонаступниками;

- позначення відтворює прізвища, імена, псевдоніми та їх похідні, а також портрети і факсиміле відомих людей без їхньої згоди.

У наведених підставах для відмови є ключове слово: "відомих". Але відомих кому? Досить заглянути в базу даних зареєстрованих знаків Українського інституту промислової власності (Укрпатент), щоб зробити висновок про те, що або його експертам невідомо більшість шедеврів світової культури, або світ не знає імена їх істинних творців.

Судіть самі: вам відомо ім'я Євгена Купи? Але, як підказує база даних ТМ Укрпатенту, саме він - правовласник знаменитих неологізмів з кіношедевру "Кін-Дза-Дза": "КЦ" (свідоцтво № 96115), Кін-Дза-Дза (свідоцтво України № 67500); "Повна КінДзаДза" (свідоцтво № 76012); Гравіцапа (№ 67499); Gravitsapa (свідоцтво № 67498).

Адже важко собі уявити, що рішення про реєстрацію цього позначення брала людина, що виросла, очевидно, в повній ізоляції і з якихось причин позбавлена доступу навіть до телевізора.

Може, і не настільки маргінальна, але схожа ситуація склалася і в інших країнах СНД. Найгучнішими справами останнього десятиліття були: суперечка Едуарда Успенського за Чебурашку (оригінальний персонаж з казки про крокодила Гену), суперечка Аркадія Хайта з приводу незаконного використання позначення "Ну, постривай!" для дитячого шампуню і суперечка дами, дитяча фотографія якої була використана на етикетці шоколаду "Аленка", з кондитерською фабрикою "Червоний Жовтень" за право на своє зображення.

Кожному своє

Вивчаючи практику реєстрації об'єктів авторського права в якості ТМ, можна зробити висновок про торжество комуністичного принципу "від кожного - за здібностями, кожному - за потребами" в одній окремо взятій інтелектуальній галузі.

Так, якщо у російського письменника Віктора Пелевіна олігархи і бренди працюють героями його книг, то у наших громадян знамениті казкові персонажі, такі як Попелюшка (свідоцтво № 57704A), Герда (свідоцтво № 128481 та № 128506) та Снігова королева (свідоцтво № 140577) , "працюють" брендами для товарів і послуг ...

І навіть найменування "вічних цінностей" може бути приватизовано фізичними та юридичними особами. Наприклад, всі варіанти "душевних" словосполучень, таких як "Створено / зроблене з душею / любов'ю", "Шлях до серця", піонерське гасло "Завжди готовий" та інші, вже належать комусь.

У той же час назви багатьох інноваційних продуктів, у творців яких не вистачило чи то часу, чи то комерційної кмітливості зареєструвати їх в якості ТМ, виявилися власністю осіб, які часом не мають до них жодного стосунку.

Добре, коли право на "авторську" ТМ набувається цивілізовано, з урахуванням інтересів суб'єкта авторських прав. Останній приклад - купівля фінансовою корпорацією "Відкриття" (РФ) прав на використання зображень всіх персонажів популярного мультфільму Юрія Норштейна "Їжачок у тумані" (студія "Союзмультфільм", 1975 рік) на дебетових і кредитних картках і сувенірній продукції компанії.

Але є й інші приклади, що ілюструють аж ніяк не високі прагнення за право володіння об'єктом мистецтва.

Правильні асоціації

Російський індивідуальний підприємець (ІП), зумівши визнати недійсною російську реєстрацію товарного знака "Вінні-Пух", не зміг зареєструвати цей бренд на своє ім'я. В кінці 2010 року експертиза Роспатенту винесла відмовне рішення за заявкою ІП, мотивоване тим, що заявлене до реєстрації позначення відтворює назву персонажа відомого твору Алана Мілна в оригінальному перекладі Бориса Заходера: "Оскільки заявником не було надано згоду спадкоємців правовласника авторського права Бориса Заходера, заявлене позначення не може бути зареєстровано на ім'я заявника, як здатне ввести споживача в оману щодо виробника товарів".

У нас же з легкої руки експертів Укрпатенту ім'я улюбленого дітьми декількох поколінь персонажа "Вінні" ("Вінні") у різних видах зареєстровано двома фізичними особами: свідоцтва № 114229, № 119259, № 121921 та № 157276.

Саме компетентне й відповідальне ставлення експертів до реєстрації в якості товарного знака твору, що має двох правовласників, має вирішальне значення при вирішенні колізії прав на ТМ і авторського права.

За матеріалами: Юридична практика (http://www.yurpractika.com)
Автор: Ірина КИРИЧЕНКО