Справа  № 2 -1 2010 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09  квітня 2010 року Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі  Голіздра М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом виконкому Запорізької міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Відділ громадянства, іміграції  і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ МВС України, ОСОБА_3 про вилучення майна з чужого незаконного володіння, виселення, зняття  з реєстраційного обліку,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про вилучення майна з чужого незаконного  володіння, виселення, скасування реєстрації. 

У позові і вказав, що  квартира АДРЕСА_1 Радянської України в м. Запоріжжі на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 358/4 від 30.06.1998 року є державною власністю.

Рішенням № 179/6 від 22.04.1999 року виконкому Запорізької міської ради право власності на квартири № 1,2,10,12,15,16,17,19,21,22,26,28 у будинку № 45-а по вул. 40 років Радянської України було зареєстровано за ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд».  Спірна квартира №23 залишалась в державній власності і її розподілення було можливо тільки на підставі видачі ордеру виконкому Запорізької міської ради.

Сумісним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Запоріжжитлоцивільбуд» від 02.02.1999 року трикімнатна квартира АДРЕСА_2 Радянської України була виділена ОСОБА_3

Зазначене рішення було затверджене розпорядженням голови Орджонікідзевської райадміністрації № 566 від 02.03.1999 року, але  видача оформленого відділом обліку та розподілення житла виконкомом Запорізької міської ради ОСОБА_3 ордера була призупинена, оскільки в квартиру №23 самовільно вселилась ОСОБА_1

У подальшому на підставі пред»явлених ОСОБА_1 договору про часткову співучасть у будівництві від 26.08.1997 року та трудового договору від 16.03.1998 року спірна квартира була оформлена за ОСОБА_1 на праві власності рішенням виконкому Запорізької міської ради №33/14 від 25.01.2001 року.

Управлінням житлового господарства їй було видано свідоцтво про право власності на квартиру № 405 від 25.01.2001 року, а БТІ  зареєструвало квартиру згідно з записом Р № 40624 від 05.03.2001 року.

Дізнавшись про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулась із заявою до міського голови з проханням переглянути рішення про оформлення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, як незаконне.

На підставі того, що спірна квартира сумісним рішенням адміністрації та  профкому  № 42 від 02.02.1999 року була виділена ОСОБА_3, а предметом договору про часткове співробітництво у будівництві між ОСОБА_1 та ВАТ  «Запоріжжтлоцивілбуд» є квартира № 19, а не № 23, рішенням виконкому Запорізької міської ради № 294/18 від 20.09.2002 року рішення № 33/14  від 25.01.2001 року було скасовано.

23.02.2004 року ОСОБА_3 звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління житлового господарства про визнання свідоцтва про право власності № 405 від 05.03.2001 року, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради № 33/14 від 25.02.2001 року недійсним і її позов було задоволено.

На підставі вищезазначеного рішення суду ОП ЗМБТІ скасувало реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 Радянської України за ОСОБА_1 і вказана квартира була повернута у власність міської ради.

Таким чином, ОСОБА_1 заволоділа та користується квартирою № 23 у будинку № 45-а по вул. 40 років Радянської України м. Запоріжжя без законних  не те підстав. Крім того, на теперішній час  у квартирі зареєстрований та проживає її чоловік ОСОБА_2   Просив суд вилучити квартиру АДРЕСА_4 з чужого  незаконного володіння ОСОБА_1 і ОСОБА_2, виселити їх із квартири і скасувати реєстрацію відповідачів  у вказаній квартирі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 та її представник позов підтримали у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 у судове засідання не з'являлися неодноразово, про причину своєї неявки суду не повідомляли, про час та місце слухання справи сповіщалися у встановленому законом порядку, шляхом направлення повісток  за місцем проживання, які   відповідачі  не   отримують умисно, ухиляючись від утримання повідомлень про виклик до суду. Винесене судом заочне рішення від 11.12.2007 року  за заявою ОСОБА_1 скасовано,  про що відповідачам відомо,  також відомо, що у подальшому суд  розглядає справу по суті, але відповідачі умисно ухиляються від отримання повісток  з викликом до суду, тому, суд вважає за необхідно ухвалити по справі  вдруге заочне рішення  у відсутності відповідачів.

Відповідно до ст. 169 п.4 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано не поважною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник третьої особи ВГІРФО Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області у судове засідання не з»явився, про слухання справи сповіщений належним чином, тому, суд вважає за можливе розглянути справу  у відсутності  представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, її представника,  суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням № 179/6 від 22.04.1999 року виконкому Запорізької міської ради право власності на квартири № 1,2,10,12,15,16,17,19,21,22,26,28 у будинку № 45-а по вул. Сорок років Радянської України було зареєстровано за ВАТ «Запоріжжитлоцивілбуд». Спірна квартира №23 залишалась в державній власності і її розподілення було можливо тільки на підставі видачі ордеру виконкомом Запорізької міської ради.

Сумісним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Запоріжжитлоцивілбуд» від 02.02.1999 року трикімнатна квартира АДРЕСА_5 виділена ОСОБА_3

Зазначене рішення було затверджене розпорядженням голови Орджонікідзевської райадміністрації № 566 від 02.03.1999 року, але  видача оформленого відділом обліку та розподілення житла виконкому Запорізької міської ради ОСОБА_3 ордера було призупинено, оскільки в квартиру №23 самовільно вселилась ОСОБА_1

У подальшому на підставі пред»явлених ОСОБА_1 договору про часткову співучасть у будівництві від 26.08.1997 року та трудового договору від 16.03.1998 року спірна квартира була оформлена за ОСОБА_1 на праві власності, рішенням виконкому Запорізької міської ради №33/14 від 25.01.2001 року.

Управлінням житлового господарства їй було видано свідоцтво про право власності на квартиру № 405 від 25.01.2001 року, а БТІ реєструвало її право записом Р № 40624 від 05.03.2001 року. Дізнавшись про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулась із заявою до міського голови з проханням переглянути рішення про оформлення права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, як незаконне.

На підставі того, що спірна квартира сумісним рішенням адміністрації та профкому № 42 від 02.02.1999 року була виділена ОСОБА_3, а предметом договору про часткове співробітництво у будівництві між ОСОБА_1 та ВАТ «Запоріжжілцивілбуд» є квартира № 19, а не № 23, рішенням виконкому Запорізької міської ради № 294/18 від 20.09.2002 року рішення № 33/14 від 25.01.2001 року було скасовано.

23.02.2004 року ОСОБА_3 звернулась до Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя з позовом до Управління житлового господарства про визнання свідоцтва про  право власності № 405 від 05.03.2001 року, виданого ОСОБА_1 на підставі  рішення виконкому Запорізької міської ради № 33/14  від 25.02.2001 року недійсним.

Відповідно до вказаного рішення ОП ЗМБТІ скасувало реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 Радянської України за ОСОБА_1 і вказана квартира була повернута у власність міської ради.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 заволоділа та користується  разом з ОСОБА_2  квартирою № 23 у      № 45-а по вул. Сорок  років Радянської України м. Запоріжжя без законних на те підстав.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно  від особи,    яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У зв»язку з     вищевказаним, суд вважає позовні вимоги Запорізької міської ради про  вилучення спірної квартири з володіння ОСОБА_1   і ОСОБА_2, обгрунтованими,  доведеними та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з ухвали Вищого Адміністративного Суду України  від 06.10.2009 року, рішенням виконкому Запорізької міської ради від 30.09.2002 року        № 294/18 «Про скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.01.2001 року № 33/14 «Про оформлення права власності на квартиру № 23  по вул. Сорок років Радянської України, 45-а»,  виконком Запорізької міської ради скасував своє рішення, яким за ОСОБА_1 було визнано право власності на вказану квартиру.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя  від 12.02.2007 року, залишеною без змін  ухвалою Апеляційного суду Запорізької області  від 24.05.2007 року, ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови Орджонікідзевського райсуду  від 12.02.2007 року відмовлено.

Вищим Адміністративним Судом України, постанова Орджонікідзевського райсуду  від 12.07.2007 року  і ухвала Апеляційного суду Запорізької області  від  24.05.2007 року, залишені без змін.

Отже, законність скасування рішення виконкому Запорізької міської ради                     № 33/14  від  25.01.2001 року «Про  оформлення права власності на квартиру № 23 по вулиці Сорок років Радянської України, 45-а», встановлена вищевказаними судовими рішення, а тому, ця обставина доказуванню у судовому порядку  не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з ОСОБА_1  у  вказаній  квартирі зареєстрований  і проживає ОСОБА_2

Відповідно до ст. 109 ЖК України, виселення із займаного житлового приміщення у будинках  державного і  громадського житлового фонду допускається лише з підстав, встановлених законом у судовому порядку.

Оскільки відповідачі  проживають у спірній  квартирі без законних на те підстав, суд вважає позовні вимоги позивача про їх виселення  підлягаючими задоволенню.

У зв»язку з вищевказаним, задоволенню підлягають і позовні вимоги позивача у частині  знятті  відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з реєстрації  у вказаній квартирі.

Керуючись ст. 387 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,- 

ВИРІШИВ: 

Позов задовольнити.

Вилучити  квартиру АДРЕСА_2 Радянської України  у м.Запоріжжі з незаконного володіння ОСОБА_1  і  ОСОБА_2.

Виселити ОСОБА_1  і ОСОБА_2  з квартири АДРЕСА_2 Радянської України  у м.Запоріжжі.

Зобов»язати Відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстрації ОСОБА_1  і ОСОБА_2  з квартири АДРЕСА_2 Радянської України  у м.Запоріжжі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення  суду до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду або у порядку  ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                        Гнатик Г. Є.