6 жовтня на підпис Президенту Україну було відправлено вельми одіозний Закон "Про документи, що засвідчують особу і підтверджують громадянство України" (прийнятий парламентом 23 вересня 2011 р.; далі - Закон). Цим Законом будуть врегульовані правовідносини, пов'язані з встановленням єдиної форми і порядку виготовлення, видачі, обміну, продовження терміну дії, пересилання, вилучення (зокрема, тимчасового повернення державі), визнання недійсними та знищення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу або її спеціальний статус (далі - документи). Як сказано в преамбулі Закону, він спрямований на гарантування реалізації прав громадян на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україну. Незважаючи на настільки благородні цілі, ймовірність ветування Закону досить велика - аж надто неоднозначні думки висловлюються на його рахунок. Ця стаття присвячена аналізу прийнятого Закону, а також основних аргументів його супротивників. 

Мета прийняття Закону

Перш, ніж розпочати аналіз Закону, варто розібратися, навіщо взагалі знадобилося його прийняття. У пояснювальній записці до законопроекту № 8507, на основі якого був прийнятий Закон, говориться, що 22 листопада 2010 р. у Брюсселі було схвалено План дій щодо лібералізації візового режиму ЄС для України. 22 квітня 2011 Президентом України було затверджено Національний план з виконання схваленого в Брюсселі документа (Указ № 494/2011). Цим планом передбачається впровадження в Україні документів для виїзду за кордон з електронним носієм біометричної інформації, відповідно до стандартів Міжнародної організації цивільної авіації (ІCАО), із забезпеченням на належному рівні захисту персональних даних.

Зауважте, ні про що, крім документів для виїзду за кордон, у Національному плані мова не йде. Але українська влада пішла по іншому шляху.

У Законі передбачається наявність електронного носія біометричної інформації про особу практично у всіх документах, що засвідчують особу та її спеціальний статус, а також підтверджують українське громадянство.

Іншими словами, прикрившись благородною метою лібералізації візового режиму з ЄС, влада вирішила запровадити електронні носії інформації майже у всі документи.

Нові документи

Всі документи, передбачені Законом, розділені на дві групи: ті які посвідчують особу і підтверджують громадянство України та посвідчують особу та її спеціальний статус (ст. 8 Закону). До першої належать: 1) паспортна картка, яку зобов'язані одержати всі громадяни України, незалежно від віку (ст. 12); 2) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 3) диппаспортом України (ст. 14); 4) службовий паспорт ( оформляється держслужбовцям, які виїжджають за кордон у службове відрядження), 5) посвідчення особи моряка та посвідчення члена екіпажу; 6) посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається громадянам України у разі втрати документів, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну, і засвідчує особистість під час перебування за її межами (ст. 18); 7) тимчасове посвідчення громадянина України, який видається особам старше 16 років, які набули громадянство України та взяли на себе зобов'язання протягом двох років припинити іноземне громадянство (ст. 19).

До документів, що посвідчують особу та її спеціальний статус, віднесені: 1) соціальне посвідчення, яке підтверджує факт надання особі соціальних пільг, послуг та інших соцгарантій (ст. 20), 2) посвідчення застрахованої особи, що підтверджує право на отримання послуг матеріального забезпечення за загальнообов'язковим держстрахуванням (ст. 21), 3) пенсійне посвідчення; 4) посвідчення особи з інвалідністю; 5) посвідчення водія; 6) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; 7) вид на постійне і вид на тимчасове проживання; 8) картка мігранта; 9) посвідчення біженця і посвідчення біженця для виїзду за кордон; 10) дозвіл на працевлаштування.

Варто зазначити, що всі зазначені документи будуть виготовлятися в різних формах. Так, паспортна картка, соціальне посвідчення, посвідчення застрахованої особи, пенсійне посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, посвідчення водія, дозвіл на працевлаштування, посвідчення члена екіпажу будуть мати вигляд пластикової картки. Посвідчення на повернення в Україну буде виготовлятися у формі буклету, а інші будуть мати форму книжечки. Однак, незалежно від форми, у всіх зазначених вище документах (за винятком посвідчення на повернення в Україну) буде вбудований безконтактний електронний носій інформації. Власне, його наявність і викликала суспільний резонанс.

Що таке електронний чіп?

Безконтактний електронний носій інформації, який повинен бути вбудований в документи згідно з прийнятим Законом, судячи з усього, буде представляти собою чіп, який містить інформацію про власника документа, а в деяких випадках і його біометричні дані. Відзначимо, що текст Закону не містить визначення цього носія. Коло інформації про особу для кожного типу документів чітко визначений, а от щодо біометричних даних такої ясності немає. Лише в ст. 20 Закону, присвяченій соціальним посвідченнями, зазначено, що на безконтактний електронний носій повинні бути внесені біометричні дані власника. Визначення вичерпного переліку цих біометричних даних віднесено до повноважень Кабміну.

До обов'язкової інформації, що міститься на безконтактних електронних носіях, відносяться відомості про державу, назву документа, тип документа, код держави, номер документа, імені особи, її громадянство, дату народження, порядковий номер запису в Державній інформаційній системі реєстраційного обліку фізосіб та їх документування, статевої приналежності, місце народження, дату видачі документа та орган, що його видав, дату закінчення терміну дії документа, оцифроване зображення обличчя (або фото) і його підпис (для документів, що засвідчують особу і підтверджують громадянство). Інші відомості залежать від типу документа.

Що стосується біометричних даних, потрібно сказати, що Закон визначає їх як сукупність даних про особу, зібраних на основі фіксації його параметрів, що мають достатню стабільність і істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб. У цьому сенсі до біометричних даних Закон відносить оцифровану підпис і зображення обличчя. Крім того, йдеться і про інші біометричні дані, обсяг яких має встановити Кабмін.

Особливості набрання чинності

Незважаючи на те, що Закон вступає в силу на наступний день після офіційного опублікування, відповідно до його Перехідних положень, необхідності терміново міняти документи не виникає.

Всі документи, видані до набуття чинності Закону, будуть використовуватися до закінчення терміну їх дії і не підлягають обов'язковій заміні. Однак водійські посвідчення необхідно обміняти до 1 січня 2014

Паспорти існуючого зараз зразка будуть продовжувати видаватися до 1 січня 2012 р. Паспортні картки в обов'язковому порядку необхідно буде отримати всім громадянам, народженим після 31 грудня 2011 р. за видачу паспортної картки вперше плата не стягується. Оформлення, обмін та продовження терміну дії диппаспорту, службового паспорта, соціального, пенсійного посвідчень, посвідчення особи з інвалідністю також здійснюється безкоштовно (ст. 6 Закону).

Замість висновку

Отже, прийнятим Законом вводяться в обіг нові документи, що засвідчують особу, підтверджують громадянство і спеціальний статус особи. Фактично, мова йде про глибоку реформу документування населення України. Поки важко припустити, чи підпише Закон Глава держави або накладе на нього вето і внесе свої пропозиції, адже навіть з боку Мін'юсту на адресу Закону йде цілком обгрунтована критика. Однак потрібно розуміти, що так чи інакше реформа документування населення відбудеться і, швидше за все, торкнеться кожного.

Нота бене

3 аргументи для Президента, щоб ветувати закон про біометричні паспорти
Противники прийнятого Закону критикують його відразу по декількох позиціях.

1. Європа вимагає зовсім інше. Перш за все, піддається критиці те, що дія Закону необгрунтовано буде поширюватися практично на всі документи, а не тільки на ті, які посвідчують особу для виїзду за кордон, що не відповідає цілям лібералізації візового режиму ЄС для України.

2. Загроза нацбезпеки. У зверненні, поширеному 23 вересня 2011 прес-службою Міністерства юстиції, йдеться, що через узагальнене формулювання положень Закону виникає можливість їх різного тлумачення, внаслідок чого можуть бути порушені норми ст. 32 Конституції, яка звужує можливості держави втручатися в особисте і сімейне життя.

Деякі противники Закону висловлюються більш категорично. В одному із звернень до Президента йдеться, що внесення даних, передбачених Законом, до Державної інформсистеми реєстраційного обліку фізосіб спричинить високий ризик витоку цієї інформації, що створює загрозу національній безпеці. З урахуванням розвитку техніки, висока ймовірність, що інформація з чіпів може читатися і у не встановлених Законом випадках (наприклад, іноземними спецслужбами за допомогою супутників). Більш того, завдяки цим чіпам держава отримує фактично необмежений доступ до інформації про громадян - їх кредити, покупки, навіть про кількість поїздок в транспорті, здійснених з використанням документів, що містять електронний носій інформації.

3. Висока вартість. Критику викликає і значне подорожчання виробництва документів з урахуванням того, що право на їх виготовлення фактично отримують недержавні суб'єкти господарювання в рамках процедур, встановлених для держзакупівель. На думку Мін'юсту, це свідомо створює грунт для корупційних схем. Крім того, подорожчання виробництва документів ляже, в кінцевому рахунку, на плечі населення (за приблизними підрахунками, за нові документи треба буде заплатити близько 1600 грн).

Оформление загранпаспортов на самых выгодных условиях тут. Обращайтесь!