Головна Рішення суду


РІШЕННЯ СУ ДУ - це судова постанова, якою справа вирішується по суті. У рішенні вказуються вимоги позивача і обґрунтування вимог, заперечення відповідача, встановлені судом обставини і зроблені з них висновки, докази, на яких ґрунтуються висновки суду, а також закони, які суд застосував. Суд повинен обґрунтувати в судовому рішенні, чому він не згоден з твердженнями позивача або відповідача. Суд повинен у рішенні суду проаналізувати всі зібрані докази. Якщо суд не врахує будь-який із доказів, він повинен обґрунтувати це в рішенні суду. У резолюції рішення суду наводяться точка зору суду про повне або часткове задоволення або незадоволення позову, а також порядок і строк оскарження рішення. Якщо сторона клопотала, щоб суд розподілив судові витрати, в резолюції слід вказати, як суд розподіляє судові витрати. Рішення суду набуває чинності по закінченні строку оскарження, более подробнее смотрите на vkysnik.ru..

СУДОВА ПРАКТ ИКА. Згідно зі статтями 124 і 129 Конституції України, рішення, прийняті судами іменем України, є обов'язковими до виконання на всій її території - це одна з основ судочинства. Судові рішення є актами правосуддя, які приймаються державними органами судової влади і виступають як акти державної влади. Тим не менше вони не мають сили закону і не можуть визнаватися такою ж досконалою формою права, як закон. Але законом закріплена необхідність виконання судових рішень. Вони не мають нормативного характеру для суб'єктів правозастосування, але акумулюють конкретні орієнтири, що діють у межах певної галузі законодавства, правового інституту і навіть окремої норми і які впливають на вирішення юридичних питань, а тому що мають надзвичайно важливе значення для всієї системи правозастосування. Крім того, судова практика є одним з каналів зв'язку між законодавством і результатом дії нових законів. Кожен громадянин має бути впевнений, що, у разі потреби, йому буде забезпечена судовий захист його права або інтересу в порядку, передбаченому законом. Це - безумовна ознака правової держави. Україна в перші роки своєї незалежності намагалася затвердити ставлення до суду як до демократичної і правової установи, яка не створює законодавство, а лише дотримується його. Судова практика має досить велике значення у формуванні додаткових до законодавства джерел права. Судова практика фактично "латає" прогалини, які породженні у сучасних актах законодавства.