Мораторій швидше сприяє розвитку тіньового обороту сільгоспземель, ніж недопущення спекулятивних операцій на ринку земель.

Вся історія існування так званого "мораторію" на операції з земельними ділянками сільгосппризначення, закріпленого у п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України показала його абсолютну недієздатність досягти тих цілей, заради яких він був введений. Більше того, практика показує, що існування "мораторію" знижує можливість ефективно використовувати сільськогосподарський земельний ресурс.

Протягом усього часу існування цього обмеження суспільство переконували, що необхідність введення мораторію обумовлена збереженням сільськогосподарської землі і недопущення спекулятивних операцій на ринку сільгоспземель. І це незважаючи на те, що ст. 41 Конституції України гарантує непорушність права приватної власності, а примусове його відчуження може застосовуватися лише як виняток з мотивів суспільної необхідності з попереднім відшкодуванням її вартості або в умовах воєнного чи надзвичайного стану з наступним відшкодуванням її вартості.

Аналогічне правило закріплене в ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою "ніхто не може бути позбавлений свого майна не інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

Жодним законом України, який продовжував дію мораторію, не було передбачено, що його прийняття обумовлено вищевказаними обставинами. Крім того, жоден власник "мораторної" землі не отримав відповідної компенсації за примусове позбавлення його права розпоряджатися своєю власністю.

Таким чином, слід визнати юридично обґрунтованим той факт, що існування мораторію суперечить Конституції України та стримує розвиток ринку землі. Це, у свою чергу, дозволяє говорити про необхідність захисту власниками землі своїх прав у судових інстанціях (у т.ч. європейських).

Законодавчо закріплено, що основною умовою для скасування так званого "мораторію" на відчуження земель сільськогосподарського призначення є закони України про ринок землі і державний земельний кадастр. Насправді, умова у вигляді прийняття даних нормативно-правових актів є штучним обмеженням земельного ринку, який вже давно існує.

Більше того, існування необґрунтованих законодавчих заборон лише сприяє розвитку тіньового обігу сільськогосподарських земель та неефективного використання даного ресурсу.

Скасування мораторію вже давно стало "розмінною" монетою всіх передвиборних кампаній, тому його продовження або скасування повністю залежить від політичної волі, яку досить важко спрогнозувати. Задекларований Україною проєвропейський шлях розвитку потребує приведення земельного законодавства у відповідність з європейськими стандартами.

У даному контексті звертає на себе увагу положення ч.1 ст. 1 Директиви 88/361/ЄС, за яким основними принципами політики Європейського Союзу щодо власності на землю є забезпечення права на вільний рух капіталу, на відкриття та ведення приватного бізнесу. Це в свою чергу виключає існування виражених юридичних обмежень на обіг земель сільгосппризначення.

На сьогоднішній день законотворча діяльність у сфері реформування земельних правовідносин повинна бути зосереджена не на прийняття додаткового шару законодавчих актів, а на пошук альтернатив "мораторію", які допускають обмежений, з точки зору ефективності використання землі, оборот земель сільськогосподарського призначення з урахуванням прав та інтересів власників.

За матеріалами: news.ligazakon.ua/news/2010/11/30/34186.htm